Дібрати 10 якісних прикметників. утворити ступені порівняння

Добрий - добріший, більш добрий; найдобріший, найбільш добрий.
Кмітливий - кмітливіший, менш кмітливий; найкмітливіший, найбільш кмітливий.
Веселий - веселіший, більш веселий, найвеселіший, найменш веселий.
Сміливий - сміливіший, більш сміливий, найсміливіший, найбільш сміливий.
Тихий - тихіший, більш тихий, найтихіший, найбільш тихий.
Мудрий - мудріший, більш мудрий, наймудріший, найменш мудрий.
Голосний - голосніший, менш голосний, найголосніший, найбільш голосний.
Міцний - міцніший, більш міцний, найміцніший, найбільш міцний.
Тонкий - тонший, менш тонкий, найтонший, найбільш тонкий.
Твердий - твердіший, більш твердий, найтвердіший, найменш твердий.

добрий — добріший
більш добрий — менш добрий

добрий —найдобріший
найбільш добрий — добріший за всіх
довгий-довший
легкий-легший
тонкий-тонший
теплий-тепліший
приємний-менш приємний
відомий - більш відомий
сильний-найбільш сильний
успішний- найменш успішний
близький-ближчий
дорогий-дорожчий
короткий-коротший

високий-вищий
дужий-дужчий

Доля народу - це доля кожного з нас, і залежить вона виключно від нас. від наших вчинків, думок, поведінки. ми не маємо права бути байдужими, і повинні робити все для того, щоб доля нашого народу була якомога щасливішою та світлішою. що ж потрібно робити для цього? ? ну найперше - змінити себе : відкинути егоїзм, байдужість, черствість, і тоді будуть зміни. україна починається з нас. ми повинні бути свідомими громаданинами своєї держави, не стояти осторонь її проблем, брати активну участь у подіях, від яких залежить її доля. думка "я не піду на вибори, мій голос ітак нічого не вирішить" повинна бути забутою раз і назавжди, і більше ніколи не звучати навіть у власних думках. наша щира любов до свого народу і є запорукою його щасливою долі. дуже шкода, що не всі це розуміють.

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.