Скласти розповідь про пригоди барона мюнгаузена 8 речень

Хто з нас не любить цікаві і веселі пригоди? А якщо ці пригоди описані в лі­тературі — це ще цікавіше. Особливо коли їх герой — дотепний барон Мюнхгаузен. Його оповіді дуже веселі і незвичайні. Автор «Пригод барона Мюнхгаузена» Рудольф Еріх Распе зміг поєднати в оповіданнях реальне і фантастичне. Кожна історія знаменитого кавалериста цікава і захоплююча. Згадаймо хоча б оповідання «Кінь на дзвіниці», коли герой приїхав до Росії взимку і прив’язав коня до маленького стовпчика і заснув. А коли прокинувся, то побачив, що кінь висить па вершечку дзвіниці. Вночі почалася відлига, розтанув сніг, а стовпчик цей був вершечком дзвіниці. Хіба могло таке статися? Ми розуміємо, що ні. Але так ці­каво читати й уявляти незвичайні події, коли все закінчується дуже добре.

Кінь часто з’являється в розповідях Мюнхгаузена. Наприклад, він гарцює серед чашок і чарок на столі, не розбивши жодної. Його задню частину відтя- ііи брамою турки, тому тварина не може напитися, бо вода виливається ззаду.

І шову пригода закінчується напрочуд дивно: військовий лікар зшив обидві половини тварини, і вони зрослися. А яка цікава розповідь проте, як МюнхгаузеЯ иконки себе за кіску і витягнув із болота разом з конем!

І ми віримо цим оповіданням, з великою охотою перечитуємо їх і сміємося,

Найцікавіше те, що за часів написання книги справді жив реальний бароЛ Мюнхгаузен. Він не дуже радів своїй славі, бо його маєток став приваблювати цікавих. А земляки барона дуже раділи цьому. Вони навіть перетворили його дім на музей на честь літературного героя. У музеї зберігалося чимало цінних речей, що належали баронові. Усі прагнули потрапити до музею і подивитися на релік* вії головного героя.

Що ж так приваблює нас, звичайних читачів, у цих неймовірних пригодах* Хіба ми самі не фантазуємо про щось незвичайне, хіба не уявляємо себе героямиЯ Ми можемо уявити себе і на ядрі, і в череві великої риби, і на Півночі, де сто« ять жахливі морози. Наша фантазія занесе нас будь-куди. Але для цього потрібно мати таку ж багату фантазію, вміння знаходити вихід із будь-якої ситуації, як головний герой «Пригод...» — барон Мюнхгаузен. Кожен може знайти в цих опо»1 віданнях щось захоплююче, цікаве, чарівне і водночас повчальне і дуже смішне. Тому ця книга стала однією з найпопулярніших у світовій літературі.

ответ:ответ:Мій улюблений герой твору є Вілфред Айвенго

Объяснение: Він- відважний, безстрашний воїн. У перших розділах роману, коли сам герой ще не з'являється перед нами, ми чуємо розмову в замку Седріка Сакса про звитяжні подвиги Айвенго. Повернувшись після хрестового походу Айвенго вірно служить королью Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів. Він усім серцем кохав вихованку Седріка- леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбузьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав з дому. Зрештою сила кохання перемагає : старий Седрік дарує синові прощення, і згодом Айвенго з Ровеною одружуються.

 - Привіт.

 - Привіт.

 - Скажи, а чому ти зі мною спілкуєшся?

 - Ти дуже цікава людина та дотримуєшся культури мовлення.

 - Ти теж. Мене дуже приваблюють люди, які дотримуються певних етичних правил у своєму спілкуванні.

 - А як ти розумієш вислів "культура мовлення"?

 - Ну, це сукупність якостей, до я ких належать : точність, зрозумілість, виразність, правильність...

 - Так, а ще - чистота мови, багатство та різноманітність.

 - А який співрозмовник для тебе найкращий, він повинен дотримуватися лише культури мовлення?

 - Ні, ще - культури поведінки.

 - Так, я згодна з тобою. Це теж дуже важливо.

 - Культура спілкування формується багатьма поколіннями.

 - Тому кожен повинен не лише зберігти, а й примножити спадщину предків.