Напишіть будь-ласка опис зовнішності людини (улюбленого актора, спортсмена, письменника)

Мою однокласницю звати Анна. Їй 13 років. Вона навчається добре,старається бути доброзличливою,всим допомагає.
Її лице овальне,волося свіло-жовте, коротке. Очі карі,підчеркнуті темно-коричневими бровами. Вії чорні,не в кожного вони такі довгі.Ніс карликовий,маленький.Губи,неначе полуниця,така смачна,червона. Вона приваблива,красива,в неї маленький зріст незважаючи на її вік. Анна дуже хороша подруга,вона справжній друг.

- Привіт Дмитре!

- Привіт Олеже! Як ся маєш?

- Все добре! А ти?

- В мене теж все добре.

- Що нового?

- Та ось нову книжку почав читати.

- О цікаво. А яку?

- Називається "Майн кампф". Автор Адольф Гітлер. Я чув, що він ще хорошим художником був. Тай книга дуже цікава.

- А про що вона?

- Я не багато прочитав. Поки що він розповідає про своє життя. Воно у нього теж було досить цікаве.

- Напевне, дуже хороша книга. Ти молодець, що читаєш. Це добре впливає на критичне мислення людини.

- Дякую. А що ти читаєш?

- Та, нічого я не читаю.

- Я ж бачу он якась книга лежить у портфелі. То точно не підручник...

- Ти сьогодні дуже уважний! Так, це не підручник. Це книга Карла Маркса "Капітал". Я, просто, тільки почав її читати. Вчора у вечері купив у якихось хлопців за 20 гривень. На них були червоні футболками на яких було, чомусь, намальовано серпи та молоти. Вони, напевне, не з нашого міста, з села. А коли зайшов у під'їзд почув слова: "Стояти! Поліція!".

- Зрозуміло! Ти теж молодець, що почав читати...

- Ну бувай. Вже дзвінок дзвонить. Треба поспішати на урок. Пробач! Потім поговоримо.

- Зачекай. У мене до тебе, незрозуміло чому, виникло одне запитання.

- Ну то, будь-ласка, кажи скоріше. Я поспішаю!

- Добре. А ти випадково не єврей?...

Объяснение:

Хочеш бери, хочеш не бери. Я старався!

Склала по два, обирайте

Море залишалося спокійним, але зірки і горизонт зникли в імлі.

Справа, у далекого горизонту здалися лілові сходинки гір, ще погано помітні.

Шум коліс на стиках рейок і брязкіт зчеплень пропадали в реві грому, а невловимо швидкі блискавки, мелькаючи повз вікна, зліпили очі.

Як тільки він кого-небудь знаходив, йому треба було якомога швидше бігти назад до паличок і розбивати їх м'ячем.

Він став думати про відставку і про подорож.

Ми так боялися, що і думати забули про мороз.

Микола повільно, дуже повільно, щоб не злякати тваринку, став підходити ближче.

Дисципліновані солдати повільно відступали.

Объяснение: