Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
yelenaSmiryagin
25.07.2022
За вікном зима , падає сніг і я відчуваю себе в чарівній казці . Перед мною ліс. Величні , засніжені дерева ,ніби хочуть повідомити щось важливе мені . А неподалік мене пробігають олені та зайці в пошуках поживи . Часом вони підбігають і наче просять їди , але на жаль я не маю з собою нічого смачненького для них. Тай наврядчи я б найшла десь сіно чи морквинку в себе в холодильнику . А ось і годівниця , птахи теж прилетіли по їжу . Та раптом я проснулась (проснувся ) і стало зрозуміло , що це був сон , але я б не проти залишитись у цьому казковому сні трошки довше