Скласти казку про безвидповидальне тигреня яке никого не слухоло

Як тигреня родичів шукалоОповіданняУ тигра-тата й тигриці-мами було симпатичне смугасте тигреня. Воно не мало ні братиків, ні сестричок. І йому ні з ким було гратись. Одного разу тигреня запитало тигрицю:– Мамо! А в нас є родичі? Які вони? 
Тигриця поспішала на полювання, тому сказала лишень: 
– Так, звісно, є. Вони смугасті, як і ми. 
Й подалася у джунглі. 
Тато теж дуже поспішав – на роботу в цирк. Тому повторив: 
– Так-так, смугасті. І полюбляють їсти м’ясо. 
Й побіг на електричку. 
Тигреня замислилося: де ж цих родичів шукати? У джунглі йти самому страшно, а в місто – дорослі заборонили, кажуть – заблукаєш.І тут прямо на нього вибігла якась тварина, вся в чорну й білу смужечку.– Привіт! – гукнуло тигреня. – Ти наш родич?
Тварина сторожко відступила на кілька кроків і мовила:– Ні, не ваш. Наші родичі – коні. 
– Але ж ти в смужечку, як і я. 
– Ну то й що? – відповіла тварина. – Ми зовсім різні. Ось поглянь: у тебе кігті, а в мене – копита. 
– То хто ж ти? – запитало тигреня. 
– Я – зебра. 
Вона повернулась і подалася геть.Тигреня рушило на пошуки. Серед трави воно побачило невідоме йому створіння з прозорими крильцями, яке перелітало з квітки на квітку. Тіло його було розфарбоване чорними і жовтими смужками – майже як у тигрів. Тигреня торкнуло лапою квітку. Створіння злетіло з неї, незадоволено задзижчало і закружляло перед його носом:– З-забіяко! Ти заважаєш мені збирати мед. 
– А навіщо тобі мед? – спитало тигреня. – Хіба ти не м’ясо їси? Адже ми родичі. 
– Ні, не родичі. Наші родичі – оси і джмелі. У нас, бджіл, є крила, а у вас немає. У вас – зуби, а в нас – жало. 
Після цих слів бджілка стрімко злетіла вгору і зникла з очей.– Отакої! То хто ж наші родичі? – уголос подумало тигреня. – Виходить, одних смужок тут замало. 
І раптом воно почуло шурхотіння в кущах. За мить звідти висунулася симпатична чорна мордочка і сказала:– Няв! Я – твій родич. 
– Привіт! – радісно вигукнуло тигреня. – Як тебе звати? 
– Кіт,– сказав чорний звір. – Ну, кошеня,– додав, побачивши, який він маленький поряд із тигреням. 
– Але ж ти не смугастий. А моя мама сказала... 
– По-перше, ми, коти, буваємо і смугасті,– перебило кошеня. – А по-друге, це не головне. У нас із тобою ще є багато родичів – леопарди, барси, пантери, леви. І хоч вони бувають зі смужками, з плямами і без них, ми дуже схожі. Адже всі ми – з родини котячих. 
Тигреня і кошеня бігали й гралися цілий день. А увечері тату й мамі тигреня сказало:– Я тепер знаю, хто наші родичі. Познайомлюся з ними усіма – й ніколи не нудьгуватиму.

объяснение:

захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.

цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.

«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.

захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.

автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».

ответ:

объяснение:

помиотрите на сайте много нак эту тему

1 варіант

  друг-це справжній скарб.       справжнім другом я вважаю ту людину, яка не зраждує свого друга. справжній друг завжди рад   прийти тобі на .   деякі люди говорять,що дружба не головне у житті,але я точно знаю,що друзі повинні бути в кожної людини.але ні одна людина не знає що означає дружба,як її розуміти,навіть найрозумніші вчені не можуть це сказати.бо дружба вона виникає сама по собі,і ми навіть нездогадуємось про це.     отже ми повині любити іберегти своїх друзів

2 варіант

подробнее - на -

у мене не друг, а справжній скарб. з петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. він любить роботу, і його робота любить. все він уміє, у нього золоті руки. уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому.   в старому гаражі він влаштував справжню майстерню. чого тільки там немає! спочатку ремонтував свої та мої і речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім'ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною . він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. з під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.  

подробнее - на -