Для людини природним є прагнення до матеріального благополуччя. до заможних людей у нашому суспільстві ставляться по різному: хтось з осудом і заздрістю, а хтось з повагою і навіть захопленням. часто можна почути докір з уїдливими нотками: так йому ж батьки ; у нього он який був старт у житті-не те, що в мене; йому головне питання: а може, не треба скаржитись на долю? хіба вона не в наших руках? напишіть будь-ласка аргумент (бажано, що доля не в наших руках) і приклад до нього з історії, або з суспільно-політичного життя, прикладу з життя.

Приклад з історії не можу назвати...Взагалі,я за позицію "все в наших руках",але Ви просили аргумент до протилежної позиції,тому-ось:

Аргумент:Іноді в житті людини присутні якісь обставини,за яких йому складніше домогтися успіху/матеріального благополуччя,ніж людині,в житті якого відсутні дані обставини.  

З життя можна навести такий приклад:Припустимо,хтось народився в столиці/місті-мільйоннику,а хто-то в невеликому місті з населенням 20 тисяч осіб.Природно у першої людини вже буде більше можливостей для того,щоб чого-небудь досягти,так як в столиці/великому місті країни краще розвинена освіта,більше гідних вузів,роботодавці пропонують більший розмір заробітної плати,більше варіантів для працевлаштування і, отже, шансів на успішну кар'єру і випливає з нього, матеріальне благополуччя в більшості випадку більше,ніж у людини,який народився в маленькому місто.Ні,це не означає,що той другий чоловік з маленького міста не зможе домогтися такого ж.Просто,можливо, йому доведеться докласти все ж більше зусиль, ніж першому.

На мою думку, зрада - це ніщо інше, як кінець довірі. Людина, яка вас зрадила, вже тоді знала, на що йшла, тобто зрада - це заплановане рішення. Якщо є довіра між людьми, вони діляться між собою радощами та негараздами, не заздрять та не брешуть,поважають вибір та думку одне одного. Коли одна із них перестає це робити, це означає, що вона вже перестає довіряти тобі. Тобто або знаходить іншу людину на заміну вам, або використовує вас в своїх цілях і не більше, або порушує те, заради чого підтримується довіра. З такою людиною надалі колишнє спілкування зупиняється, починаються сварки, непорозуміння, людина робить тобі боляче. Звичайно, кажуть, що без сварок не буває міцної дружби, але якщо ситуація не покращується в кращу сторону, то краще залишити все так, як воно є, і не старатись щось змінювати, бо в більшості випадків люди не змінюються.Таку дружбу краще не відновлювати, адже знову з великою ймовірністю повториться та сама історія, і від цього гірше буде тільки вам.
Тому я вважаю, що зраду пробачати не можна, бо якщо вас зрадили раз, значить зрадять і наступний раз.Так, можна відновити дружбу, але ви завжди будете мати на думці те, через що ви перестали спілкуватись. Це вже не буде та дружба, яка була колись.

ответ: от і прийшла осінь. дихається легко, свіжий вітер і сонечко знову радують своєю посмішкою. я їм посміхаюся у відповідь, тому що мені подобається ця пора року. природа оживає й готується до нових подвигів. річки наповнюються снігами, що тануть, лісу оживають, звірі й птахи вертаються у свої гнізданавесні все стає якимось казковим і незвичайним. щодня перетворюється в маленьку казку. я встаю рано ранком і відразу ж іду гуляти на вулицю, тому що весна дарує своє тепло й хоче, щоб воно вселилося в кожну людину. дорослі не розуміють, чому я радуюся. я радуюся новому життю