"скресли ріки, і крижини безладно громадились і шурхотіли у течії повноводдя" чому перед першим сполучником 'і' ставимо кому, а перед другим-ні?

Перед першим сполучником   і    ми ставимо кому тому , що це складносурядне речення. Перед другим сполучником   і   не ставимо ніяких розділових знаків, бо він поєднує однорідні присудки, які належать одному підметові     крижини.

Певною мірою інтернет все-таки підштовхує людей один до одного. Скільки нас не знали б один одного, якби не інтернет? Я власне, завдячую йому знайомством з людьми, які зараз займають важливе місце у моєму житті. Він дозволяє підтримувати стосунки з тими, хто знаходяться далеко від нас. А будь-яке спілкування зближує.

З іншої сторони - кожен сидить по ту сторону монітору зі своєю біллю. І ми не можемо знати, що відбувається з людиною. Іноді це і на краще, адже не завжди хочеться, щоб хтось знав, що відбувається з тобою.

Найпоетичніше народне свято літнього циклу - це свято Івана Купала, з яким пов’язане єднання Людини і Природи. Це час літнього сонцевороту, коли пишно буяє природа, коли розквітає довкілля, коли хлібороби мають короткий перепочинок перед жнивами.Це свято дісталося нам від пращурів і сьогодні ми відроджуємо славні традиції минувшини.Раніше, на всіх кутках села, люди ставили купальські віхи, на яких були заквітчані зелом колеса на жердинах. Також робили Купало - солом’яне опудало, щоб навколо нього співати і танцювати. Традиційно готували вогнище, розкладали його поблизу річки, куди поспішали і дорослі і діти, щоб відчути радість свята, красу обряду. Хлопці закопували на пагорбі купальське деревце - Мариноньку-Купальницю, а дівчата прикрашали її квітами, стріч­ками, намистом. Поки не розпалили вогонь, водила молодь танки, співала пісні. Аж ось запалало купальське вогнище, щоб усі перестрибуючи парами чи поодинці очищалися магічним полум’ям. Поступово вогнище згасає і дівчата біжать до річки ворожити на вінках. Кожна з них, кинувши вінок на воду, прагне дізнатися що її чекає у майбутньому: одруження з любим, чи з нелюбом, у рідній стороні чи далеко від дому.Опівночі свято закінчується, так що всі розходяться по домівках. А відчайдушні йшли до лісу - шукати цвіт папороті, який за давніми віруваннями приносив щастя.Усе обрядове дійство супроводжувалося піснями, що оспівували шлюб і мрії про щасливе кохання. Ясний місяць, сяючі зорі, духмяні пахощі квітучого літа, мерехтлива річка - усе увібрало дивовижні відблиски купальського вогнища.