Одна з поданих пар слів не така як решта. знайдіть її водо - водичка, береза - підберезник, літо-літак, подарунок- дарувати, шпак-шпаківня

                                                             Війна 

   Війна(1941 - 1945рр.) - дуже важливий період в нашій історії. Він і є одним із найтрагічніших. Війна завдала великих втрат Україні та її народу. На очах у багатьох дітей змінювалися одна за одною жахливі картини. Фашистські загарбники винищували все на своєму шляху: спалювали цілі селища та їхніх жителів, не жаліючи нікого; розстрілювали невинних селян. Невдовзі відтоді, коли вороги оголосили війну, наші рідні землі встигли перетворитися на руїни, на жахливе поле бою. 

   Багатьох людей поневолили фашисти та насильно змусили працювати на їхнє благо, прямо з будинків забирали молодь. Та наші люди не втрачали віри у вільну Україну, вони підтримували в собі патріотичний дух і не давали падати підпорам, які тримали їх на ногах. Навіть на чужині українці боролися з ворогами, стараючись якомога більше причинити їм шкоди. 

   У бій прямували всі: чоловіки, жінки і навіть діти. Війна не шкодувала нікого, для неї всі люди були на одному рівні. Забувши про свої інтереси, жертвуючи власним життям заради Батьківщини українські військові наполегливо прямували в бій. І врешті решт наша сила перемогла ворожі німецькі загони. Відстоюючи свої інтереси, ми відстояли інтереси і честь нашої України. Саме тим сміливцям, котрі йшли в бій ми завдячуємо свободою. Саме їх ми можемо гордо називати героями нашої Вітчизни. Ми завжди маємо пам'ятати про наших рятівників!

На вулиці стояла казкова погода.  Вчора пройшов лапатий сніг і навкруги все стало білим. Наш  став, біля будиночка, сковала товстим льодом жартівниці-Зима. На ковзанці зібралося чимало дітей. Вони спішили першими проїхати таким довгоочікуваним льодом. Сусідські діти, котрі нещодавно переїхали жити в будинок поруч,  вишйли також прокататися. Ми познайомилися, то були братик та сестричка. Разом з собою вони взяли свого собаку, Рекса. ВІн любив бавитися з дітьми і бігав за кожним хто їхав ковзанкою. Усі навколо звертали на нього увагу. Рекс невтомно бігав та подекуди гавкав, ніби хотів сказати:"Скоріше, мені так це подобається!" Накатавшись досхочу, діти почали розходитися по домівках. Рексу так не хотілося повертатися додому, що здавалося його повернення додому було найтяжчим за все. Він сумно поглядав на ковзанку. Братик та сестричка пообіцяли вийти на прогулянку наступного дня, взявши з собою Рекса.