Народна мудрість закликає вчитися все своє життя, ніколи не відмовлятися від навчання чогось нового. І стосується це не тільки тих, хто недовчився як слід у школі чи університеті. Мудрість ця наставляє усіх людей без винятку.
По-перше, людина може вчитися чого завгодно. Протягом життя їй знадобиться багато умінь, навичок, знань. Корисно, наприклад, навчитися ремонтувати кран, що тече. Або міняти на куртках блискавки. Або ж глядіти за малою дитиною. Ці вміння найчастіше не дають вчителі в аудиторіях вузів або за шкільною партою. Ніяка школа та університет, я певен, неспроможна дати людині абсолютно всі знання та вміння, які їй будуть потрібні.
По-друге, існує ще одна народна мудрість. Вона звучить так: «Уміти – за плечима не носити». Тобто знання та вміння завжди людині корисні. Навіть якщо в них гострої потреби, як видається, немає. Вони все одно ще стануть у пригоді в житті.
Прикладом особистості, яка вчилася все своє життя, можна назвати Тараса Шевченка. Він був українським митцем, підняв на новий рвіень нашу національну літературну мову, освоїв написання літературних творів російською мовою, виступав як драматург, цікавився іншою театральною творчістю, ріс як художник…
Такою ж особистістю була відома українська письменниця Марко Вовчок. Вона захоплювалася іноземними мовами, літературою високого класу, збирала фольклор, обожнювала мандрівки та спілкування з цікавими людьми. Марко Вовчок багато переписувалася з відомими суспільними діячами, митцями. Це давало їй багато цінної інформації. Свої надбання в навчанні вона вкладала у свою творчість.
Отже, немає ніяких причин, щоб не вчитися все життя сумлінно. Я повністю підтримую цю думку.
Кузнецов
13.10.2021
Найважливіше, що є у кожної людини – це її близькі. На мою думку, сім’я – це найбільший скарб. Я вважаю, що кожен повинен її берегти.По – перше, коли ми приходимо у світ, наші батьки роблять все, для того, щоб ми росли здоровими і щасливими. Тому, що рідні найбільше люблять нас. Підтвердженням цього є те, що вони роблять для благополуччя і радості дітей: навчають ходити, розмовляти, ведуть в садочок та до школи, хочуть, щоб ми були чесними, добрими і справедливими, вкладають частинку своєї душі.По – друге, коли малюки виростають, завжди повертаються у рідний дім. Це засвідчує, що куди б життя не закинуло, і ким би ми не стали, батько й ненька завжди раді нас бачити.Прикладом для мене є моя сім’я. Я виросла у цілковитій любові та щасті. Батьки та сестра – найрідніші для мене. Щоб не трапилось, ці люди завжди готові підтримати, дати мудру пораду. Вони – мій скарб, який хочеться оберігати, який є найцінніший.Звідси можна зробити висновок, що сім'я – скарб кожної людини. Варто пам’ятати про це. Бо найщиріші, найдобріші люди у нашому житті – батьки, брати і сестри та родичі – наша любов.
zinasekina4
13.10.2021
Це видання здійснено із щедрою підтримкою щирого патріота Івана Пуйо, закинутого долею за океан, де він не забув своєї матерІ-України та її культурно- ОСЕІТНІХ потреб. Живучи в Америці скоро 20 років, автор не може не відзначити високої національної свідомости емігрантів-українців, яка виявляється у підтримці багатьох культурних та наукових проектів. Автор складає найщирішу подяку Іванові Пуйо і закликає молоде покоління української діяспори іти за прикладом старшого. Ширші відомості про Івана Пуйо та про нашу співпрацю читайте на сторінці 479 і 480. А
Народна мудрість закликає вчитися все своє життя, ніколи не відмовлятися від навчання чогось нового. І стосується це не тільки тих, хто недовчився як слід у школі чи університеті. Мудрість ця наставляє усіх людей без винятку.
По-перше, людина може вчитися чого завгодно. Протягом життя їй знадобиться багато умінь, навичок, знань. Корисно, наприклад, навчитися ремонтувати кран, що тече. Або міняти на куртках блискавки. Або ж глядіти за малою дитиною. Ці вміння найчастіше не дають вчителі в аудиторіях вузів або за шкільною партою. Ніяка школа та університет, я певен, неспроможна дати людині абсолютно всі знання та вміння, які їй будуть потрібні.
По-друге, існує ще одна народна мудрість. Вона звучить так: «Уміти – за плечима не носити». Тобто знання та вміння завжди людині корисні. Навіть якщо в них гострої потреби, як видається, немає. Вони все одно ще стануть у пригоді в житті.
Прикладом особистості, яка вчилася все своє життя, можна назвати Тараса Шевченка. Він був українським митцем, підняв на новий рвіень нашу національну літературну мову, освоїв написання літературних творів російською мовою, виступав як драматург, цікавився іншою театральною творчістю, ріс як художник…
Такою ж особистістю була відома українська письменниця Марко Вовчок. Вона захоплювалася іноземними мовами, літературою високого класу, збирала фольклор, обожнювала мандрівки та спілкування з цікавими людьми. Марко Вовчок багато переписувалася з відомими суспільними діячами, митцями. Це давало їй багато цінної інформації. Свої надбання в навчанні вона вкладала у свою творчість.
Отже, немає ніяких причин, щоб не вчитися все життя сумлінно. Я повністю підтримую цю думку.