Твір-роздум на тему дискісійногохарактеру про погані вчинки444

Всі ми є звичайними людьми в силу того, що були такими народжені. Однак варто розуміти, що існує також і поняття «справжньої людини», і воно дещо складніше. Під справжньою людиною мається на увазі не просто біопсихічна істота, якою є кожна людина. Справжня людина – це, швидше, комплекс життєвих правил, переконань, моральних установок, які характерні лише для думаючих і свідомих людей.

Що ж конкретно можна розуміти під справжньою людиною, і яким чином нею стати? Як мені здається, справжня людина повинна мати дуже чітке відчуття людської моралі. Мораль не є загальнообов’язковою, як, наприклад, закони в державі. Як правило, за порушення моралі ніякого прямого і суворого покарання не передбачається. Саме тому можна зробити висновок, що питання про те, чи бути моральним чи ні, повинна приймати лише сама людина, вона робить це абсолютно добровільно і свідомо. Крім високої моралі, справжня людина також повинна обов’язково враховувати інтереси інших людей, що б вони не робили. Справжня людина повинна вміти думати, зважувати життя і все те, що відбувається навколо. Вона повинна відрізнятися від тварини, яка лише прагне до виживання, не знає міри і практично не цікавиться проблемами інших.

Як мені здається, існує кілька в і шляхів стати справжньою людиною. По-перше, потрібно працювати над собою, розвиватися в моральному плані. Для цього потрібно вивчати суспільство і людей, з якими ти живеш. Ти повинен навчитися розуміти оточуючих і спілкуватися з ними так, щоб приносити їм якомога менше дискомфорту і якомога більше користі. Необхідно співвідносити свої права з інтересами і правами інших людей. Слід також бути стриманим у всіх людських стосунках, про які б з них не йшлося. Всі люблять спілкування і компанію друзів, але справжня людина завжди знає міру, вміє спілкуватися з кожним, а тому ніколи не дозволяє собі зайвого.

Безумовно, справжня людина також повинна мати певний життєвий рівень. У сучасної людини є безліч різних потреб і бажань, задоволення яких є обов’язковим для досягнення щастя. Щоб мати можливість вирішувати всі проблеми і задовольняти бажання, людина повинна добре заробляти. Отже, можна зробити висновок про те, що для цієї людини просто необхідна нормальна робота і заробіток, що може бути забезпечено лише хорошою освітою і достатніми вміннями.

Справжньою людиною стати можна при дотриманні безлічі правил, описаних в цьому творі. Зробити це непросто, однак цілком можливо при належному бажанні та прагненні.

Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам'ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки. Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті. Коли замислюємося над цим питанням, то розуміємо, що насправді школа для кожного з нас значить дуже багато. Кожного ранку, йоли прокидаємося, так не хочеться йти до школи, але це на перший погляд. Мабуть, кожному з нас просто хочеться ще трішечки поспати, а потім — до школи. Що ж на мене чекає у школі? А чекає дуже багато. Це і друзі, і улюблені предмети, і вчителі, більшість з яких мені дуже подобається. А ще я дуже люблю шкільні свята. У нашій школі свят, мабуть, більше, ніж у будь-якій іншій. І це добре, адже життя, як кажуть, це не тільки будні. Особисто я дуже сумую без школи під час канікул. З одного боку, з’являється дуже багато вільного часу, а з іншого — так не вистачає цікавих уроків, веселих перерв... Я думаю, що із впевненістю можна сказати: «Школа — наш другий дім». На щастя, саме це я і відчуваю. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. Я бажаю кожному з нас йти до школи із задоволенням, а повертатись із знаннями та гарним настроєм.

Осінній ранок настає повільно. Лежачи в ліжку, я гаю, як у вікні поступово розгоряється ранкове світло. Воно бліде та неяскраве, не те, що влітку. Влітку сонячні промені так і б'ють у вікно. А тут не зрозумієш, розвиднілось вже чи ні.

Хмарно осіннім ранком. А ще холодно. Якщо опівдні може пригріти сонечко, то вранці точно не помилишся з визначенням пори року. Осінь є осінь: вона зустрічає вогкістю, мерзлякуватістю, вітрами.

Але сьогоднішній ранок тихий. Тільки листя тремтить на дереві за вікном. Воно ще зелене, але без яскравого сонячного світла здається блідим. Такого ранку всі кольори на вулиці стають неяскраві. У цьому є своя краса, я розумію. Немає зайвої строкатості, наприклад. Але особисто мені таке не дуже подобається.

Починаєш цінувати домашній затишок та теплу ковдру, з-під якої не хочеться вилазити. Моя мама обожнює на вихідних відлежуватися в ліжку з самого ранку, під теплим пледом. Не тому, що вона лінива, а тому, що їй так затишно. Такий ось осінній відпочинок для дорослих. Я, наприклад, все одно в ліжку не втримаюсь! Мені хочеться на вулицю погуляти, побігати. А вона заварює каву, додає туди молоко та ставить ноутбук на коліна.

Але сьогодні п'ятниця - треба йти до школи. Повітря на вулиці холодне, чисте та свіже. Воно бадьорить та дає сили. За це я люблю осінь. Хочеться прямо вдихати її!

Над головою кричать зграї птахів, а взагалі природа мовчить. Чути тільки шум міста. Але я не сумую осіннім ранком. Я йду до школи, а там мої друзі. У школі шумно та весело, доки, звичайно, всі не посідали за парти.