Написати твір на тему моє улюблене свято.

Є свято особливе, на нього чекають усі - і дорослі і діти. усі ми віримо, що новий рік буде до нас ласкавим, обдарує нас удачею, щастям і здоров'ям. це свято - Новий рік.
наші предки зустрічали це свято у різний час. спочатку це було навесні. із введенням християнства відлік часу почали вести не з весни, а з осені. церковний новий рік і тепер починається 1 вересня.. російський ца Петро перший, проводячи реформи, у 1700 році видав наказ, згідно з яким святкування Нового року перенеслося на січень. так з'явився звичай святкувати Новий рік у січні з 31 грудня на 1 січня.
уперше новорічне деревце ялинку прикрасили паперовими трояндами у 1600 році. а ось перші скляні іграшки з' явились у 1850.
з нетерпінням діти і дорослі чекають на діда мороза. скільки йому років, мабуть, ніхто не знає, але він приходить до дітей уже 200 років.
новий рік найкраще свято, на яке чекають і дорослі і малі.

1. Як нема дров, вогонь погасне; як не буде донощика, утихне сварка.

Відповідь: В) крапка з комою.

Пояснення: Речення має розділові знаки (за правилом про усладнені і далекі частини складносурядних речень).

2. Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова- хліб, а не полова: я чув її із уст батьків.

Відповідь: Г) двокрапка.

Пояснення: Речення входить до складу безсполучникового складного, бо розкрило зміст першого речення в цілому ("Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова- хліб, а не полова...")

3. Обернувсь козак, переступаючи через поріг,-і серце його заграло: Леся не спускала з нього очей, а в тих очах сіяла й ласка, й жаль і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами.

Відповідь: Г) двокрапка.

Пояснення: теж саме, що й в другому питанні.

Птахи починають свій звичайний денний щебет та спів. Стрибають по гілках безтурботні маленькі синички та чижики. Характерно «поскрипує» у своєму гнізді хазяйновитий шпак. Стукає по кленовому стовбуру дятел у червоній шапочці. Цей трудяга витягує з-під кори шкідливих для дерев комах. Десь у гущавині співає іволга - немовби ніжні звуки флейти розливаються навкруги.Хитра руда лисиця ховається в нору, почувши кроки людини, яка гуляє лісом. Йдеш собі та присядеш на галявинці на стовбур старої берези гаєш, що відбувається навколо. Ось дуб упустив свій листочок з недостиглим жолудем. Ось мураха повзе ясеневим листом, несе додому розчавлену ягоду суниці. Дика бджола дзижчить над галявинкою. Значить, десь поблизу, в старому дуплі, її дімІ раптом помічаєш на галявинці за кущем глоду зайця-русака. Тихо-тихо причаївся маленький заєць, навіть вушка прижав. Думає, що його не видно, так добре він зливається зі світло-коричневими гілками. Встаєш і навшпиньки крокуєш до звірка. Але його вже слід пропав, тільки гілки трохи хитаються. А чи був зайчик? Чи, може, примарився?.