Доповідь у публіцистичному стилі на тему "держава-це ми."

Як відомо, держава – це утворення, створене людьми для врегулювання їхніх інтересів і конфліктів. Згідно загальній ідеї кожна держава складається з представницьких органів, таких як Президент, парламент тощо. Водночас вкрай важливо розуміти, що, у зв’язку з тим, що органи ці є представницькими, є і той, кого вони представляють. Саме народ, частиною якого є і ми, обирає і таким чином формує представницькі органи. Представницькі органи держави представляють народ.

Кожна людина є хоч і невеликою, але все ж частиною держави. Це накладає на кожного представника народу нехай малу, але відповідальність за те, що відбувається в нашій країні. Тому з дитинства необхідно замислюватися про те, як можна було б поліпшити країну і державу, зробити її більш приємним місцем для перебування та життя. Звичайно, далеко не кожен з тих, хто замислюється, зможе привнести і додуматися до чогось дійсно корисного, але, чим більше таких буде, тим більша ймовірність успіху.

Однією з характерних рис сучасного українського суспільства є байдужість до громадських і політичних процесів. Багато людей дистанціюються від суспільства, не хочуть брати участі у вирішенні спільних проблем життя людей і бажають лише сконцентруватися на власному особистому житті, покращуючи лише свої справи. Таку позицію зрозуміти можна, адже сучасне суспільство демократично і не вимагає від кожного обов’язкової участі. Але варто розуміти, що такі люди навряд чи мають моральне право нарікати на недосконалість нашого суспільства і держави. Якщо людина нічого не робить для поліпшення не тільки свого життя, але і для збільшення справедливості, чесності та прозорості в суспільстві і державі, чому вона повинна потім бути незадоволеною різними явищами негативного характеру? Держава та її якість – це ми, бездіяльність кожної окремої людини призводить до того, що держава стає гірше і менш перспективною. Важливий принцип кожного послідовного і відповідального громадянина полягає в тому, що потрібно починати все з себе. Якщо ви хочете жити в більш гарній і приємній країні, шукайте шляхи для того, щоб зробити щось для неї корисне, а не просто скаржіться на те, як погано ми всі живемо.

"Один грам прикладу, важчий ніж кілограм порад", - така приказка яскраво описує тезу, згадану в темі. Чому можна так вважати? І чи дійсно вчинки краще характеризують людину, ніж слова? Про це я хочу написати у цьому творі.
Я погоджуюся з таким висловом, і на це є кілька причин. По-перше, дії людини можуть дуже відрізнятися від її слів. Якщо хтось вміє гарно висловлюватися, це не завжди означає, що особа поводиться згідно з тим, про що вона говорить. Дуже часто люди прикриваються водоспадом слів та обіцянок, а насправді не виконують і частини сказаного. По-друге, приємніше спілкуватися з тим, хто робить більше ніж говорить. Уявімо ситуацію: людина потребує до Хто в такій ситуації буде більш корисним: той, хто обіцяє, що до чи той, хто відразу шукає можливість виручити іншого? Звичайно, що друга людина.
У сьогоднішньому світі ми часто чуємо обіцянки, які ніколи не виконаються. Люди нерідко розсипають слова, але наші вчинки завжди краще охарактеризують нас. Тому варто діяти! Тоді наша поведінка говоритиме за нас!

                                                     Наші справи говорять за нас

 Наші справи - це відзеркалення душі, думок, нашого ставлення до ближніх. Про людину можна судити по її вчинкам. До вона бабусі донести сумку чи спокійно пройшла поруч. Також добре видно яка людина по тому, як вона ставиться до своїх ворогів і людей слабших за неї. Також багато людей спочатку говорять, а вже потім думають. Перед тим, як щось говорити, зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати. Про цю людську ваду писав грецький філософ Демокріт: "Краще думати перед тим як діяти, аніж опісля". Також на цю тему писав древній філософ Конфуцій: "Якщо у тебе не буде злих думок, не буде й злих учинків".

 Тому робімо тільки добрі справи і судімо людей по їхніх вчинках.