Міні твір 5-7 речень на тему весна або природа але щоб у кожному був хоч 1 прислівник іть будь ласка 50 ів

Ось прийшла весна.Дихається легко,свіжий вітер і сонечко знову радує своєю посмішкою.Я їм посміхаюся у відповідь,тому що мені подобається ця пора року!Природа оживає в готується до нових подвигіа.Річки наповнюються снігами,що тануть ,ліси оживають,прокидаються звірі та птахи повертаються до своїх гнізд.Навесні все стає таким казковим та незвичайним .Я встаю рано-вранці та йду гуляти на вулицю,тому що весна дає своє тепло й хоче,щоб воно весел

Радіє все навколо. Співають пташки, весело посміхаються люди. Адже нарешті прийшла весна! Небо яскраво блищить. На вулиці свіжо та сонячно.

швидко тануть сніг та крига. На мокрій землі яскраво розквітають тендітні проліски.

Кульбаба — звичайна жовта квітка, що навесні росте всюди, де є хоч клаптик землі і світить сонечко. Зовсім маленьким я часто дивився на ні квіти, бачив, як вони «сивіють» і стають пухнатими білими парасольками. Мені це здавалося незвичайним, адже з іншими квітами нічого подібного не відбувалося. «Сиві» кульбаби я чомусь ніколи не зривав, якось не доводилося. А одного разу зірвав і вирішив понюхати, ніжні, пухнаті, вони тріпотіли в моїй руці, а я начебто очікував чуда. Раптом до мене підбіг незнайомий хлопчисько, якого я ніколи не бачив у своєму дворі. Відразу я не зрозумів, що він зробив, від чого всі квіточки-пушинки розлетілися навколо. У мене залоскотало в носі, і я заплакав. Дотепер не знаю причини: від несподіванки, жалості до пушинок або від того, що в руках у мене залишилася гола стеблинка. Так начебто дріб’язковий випадок з мого дуже раннього дитинства назавжди залишив у мені відчуття незвичайності квітки кульбаби і ще якоїсь ніжності до неї. Коли я тепер бачу кульбабу жовтеньку, ще не «сиву», я мимоволі озираюся: чи поблизу немає недоброго хлопчиська.

(1 абз<span class="_wysihtml5-temp-placeholder"></span>ац) У кожного своє бажання до читання. Хтось зовсім ніколи книжку самостійно не відкриє. Хтось не може навіть зупинитись.
(2 абзац) Я дуже люблю читати. В школі, вдома, у бабусі, в таборі... Я читаю книгу. Завдяки цьому маю словниковий запас слів, гарно вчуся, у меня гарна пам`ять... Тобто завдяки читанню я розвиваюсь. Деякі діти думають, що якщо не читати домашнє завдання, то не отримують двійки, але це не правда! На уроці зразу видно, що не читав або не читала. У мене завжди гарні оцінки.
(3 абзац) Ось чому я люблю читати. А ти любиш читати?