Твір роздум на тему "чи захищена жінка у нашому суспільстві" іть дуже потрі

Писати про жінку завжди складно. Складно через те, що маєш сумнів, а чи можна взагалі збагнути жінку в її все вимірності і чим власне вимірюється жінка — красою, добротою, щирістю, а може, пристрастю? Жінкою охоплюється все — від найменших дрібниць до найтонших нюансів.

Писати про жінку завжди цікаво. Це як пізнання непізнаного, подорож у невідоме, долання нездоланного, пошук неіснуючого.Цікаво міркувати про жінку в її різнобічності, розуміючи при цьому, що всі міркування не більш, як припущення. Бо як осмислити розумом надприродну силу материнської любові, яка тримає синівську долю в таких міцних обіймах, що, здається, через них не має доторку ніякому злу і кривді? А жінка-кохана?! Це взагалі таїна за сімома печатками — в її любові і шаленості, гніві і радості, жертвуванні і вимогливості, категоричності і лояльності — і все, як у перший раз, на найвищому накалі почуттів!

Мабуть, кожен помічав характерну ознаку часу — усі тільки те і роблять, що говорять про численні проблеми: «їсти нічого, купити нема за що, в гаманці порожньо, взагалі — важко, важко, важко...». А мені спадають на думку слова нашого великого співвітчизника Миколи Костянтиновича Реріха: «Коли у долі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають розрахунки та обчислення, коли ворожнеча та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки. Коли злі сили беруть гору, тоді кличуть жінку».
Астрологи сьогодні свідчать, що Земля вступає в еру Великої жіночності. Жінка повинна сама піднятися духовно, щоб повести за собою. Одвічно стоять поряд слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина ... Саме вона має завжди і в усьому подавати приклад моральності, добра, вірності, терпіння, любові. Любові до Батьківщини, любові до оточуючих, любові до рідних. Бо саме в любові сила людини. Хоч там що, наше життя прекрасне, бо саме життя — це вже чудо. Недарма геніальний Моцарт свого часу сказав: «Життя — це завжди посмішка, навіть коли по обличчю течуть сльози».

І кому ж як не жінці нести в наше життя цей божественний вогонь любові — щодня, щомиті і в усьому.

ПОВСЮДУ: в лесу, в саванне или даже в вашем саду — живые существа непрестанно «разговаривают» друг с другом. В книге «Язык животных» говорится: «Живые организмы задействуют все органы чувств, а также всевозможные позы и движения, посылая и получая сигналы — кто-то едва уловимые, а кто-то и весьма явные, как, например, скунс в момент испуга. Они издают запахи, пищат, гогочут, поют и чирикают; обмениваются электрическими и световыми сигналами, меняют окраску, „танцуют“ или даже топчут и трясут находящуюся под ними поверхность» («The Language of Animals»). Что же они хотят этим сказать?

-Ало. -Привіт, Ганно! -А хто це? Щось не впізнаю.. -Це ж я, однокласниця твоя, Олена. -Ой, вибач, зовсім не впізнала. З якого приводу телефонуєш? -Хотіла дізнатись у тебе, чи поїдеш ти завтра на дискотеку з усім класом. -Яку ще дискотеку? -Хіба ж ти не знаєш? -Ні.. Мене вчора не було у школі, тому й не знаю. -Зрозуміло! То ж слухай. Завтра, о 18 годині майже весь клас зібрався поїхати на дискотеку. Потрібно мати з собою 100 гривень. Повертаємось о 21. -Навіть не знаю, їхати, чи ні. -Поїхали! Буде весело. -А Олеся поїде? -Звісно!Вона першою ж записалася. -Ну тоді добе, до завтра! -Бувай.