Напишiть листа подрузi використовуючи вставнi слова. плз! потрiбно на завтра!

Люба подруга, пробач, що так довго не писала тобі. Річ в тому, що ми переїхали в новий будинок і твоя адреса ледь не загубилась. Але, як бачиш, усе обійшлось, тепер труднощі позаду. Я дуже за тобою сумувала, мені так не вистачало твоєї підтримки...
Я дуже хочу з тобою побачитися, тому, якщо зможеш,звичайно, приїзджай до мене у гості, ми з родиною будемо дуже раді тебе бачити, адже пройшло вже багато часу з тих пір, як ми не зустрічались. Я маю тобі багато чого розповісти.
Цілую, обіймаю, до зустрічі!
Назавжди твоя подруга (ім'я)

От так і в нашому житті. всі ми мріяли про відомі професії. як от, бути космонавтом, лікарем. мріяли, і навіть не замислювалися про іншу сторону медалі. людина може спеціально бачити і тій чи іншій професії тільки добрі сторони, як от, велика зарплати або мала кількість робити. так саме з нашими героїнями. серце однієї лине до природи, а іша мріє про шум міста. з першого погляду, будь - яка професія є легкою. але придивившись, подумавши людина починає помічати недоліки. напевно від народження людині притаманне таке явище як сумнів. купивши нове пальто, у голову починають лізти думки: "чи не завеликі гроші я за нього дала або дав?" чи "як я зразу при покумпці не замітила чи не замітив, що воно не модне?". ці сумніви появляються і у робиті. "чи правильну роботу я вибрав?", "чому така маленька зарплата?". 
вибір професії - дуже відповідальна справа, і , на мою думки, успішність цієї справи залежить від людини. вибираючи професію потрібно дізнаватися про неї, цікавитися всіма недоліками і т.д і т.п. ми не повинні відчувати тягара при думці про нашу робту, наша робота повиння бути нашим хобі.

В одному українському селі жив хлопчик Івась. Хлопчик був дуже щирий і добрий.
Одного разу, повертаючись зі коли, він побачив сумного діда Петра.
-Діду!Чого ви сумуєте? , -запитав хлопчик
-ех..Внученьку.. Старість не радість.Здоров'я погане, да і внуки уїхали у місто.
-Так це ж не привод сумувати!Посміхніться! Сонечко світить, погода чудесна. А за внуків ви не хвилюйтеся, хочете, я вам допомагати буду?
-Який ти добрий хлопчик.,- з посмішкою відповів дідусь,- я буду дуже вдячний тобі за допомгу.
Кожного дня, після того, ях Івась допомагав дідусеві і бабусі він завжди казав " Посміхайтеся частіше, бо посмішка прикрашае людину!"