Іть провідміняти числівники 417 і 835 пліз

Н.в.чотириста сімнадцять,вісімсот тридцять пять
Р.в. чотириста сімнадцяти, вісімсот тридцяти пяти
Д.в.чотираста сімнадцятьом, вісімсот тридцяти пятьом
З.в.=Н.в. , З.в = Р.в.
О.в.чотириста сімнадцятим, вісімсот тридцять пятим
М.в. на/у чотириста сімнадцятому, на/у вісімсот тридцять пятому

Якось вдома батьки пойихали по магазинам а мене вдома  поставили за старшого щоб я наглянув за моэю  младшою сестрою.Я звисно не миг видмовитися. Але я знав що моя сестричка була бешкетницею тому я за нею пильнував.Батькив не було дуже багато часу що я потехеньку засипав.А в цей час моя любознавча сестричка побачила дуже гарну кришталеву вазу яка була на висоти и вона полизла за нею але потим вона турнула и ваза розбилася и из за цього шуму я проснувся . Я звисно розсердився на ней бо наказав ничого не чипати а вона пидняла голивку и зказало що бильше так не буде и попросила пробачити.Я звисно пробачив.Потим склеив вазу и набрав в ней кришталеву воду та занурив туда квитку.Моя  сестра милувалася квиткою до тих пир поки не прийхали батьки

Коли я ще малим був, та й с дідом до лісу ходим, по піньки, зустріли ми ведмідя. А ведмідь, дивний був, не такий, як усі. Підійшов до нього дід, дивиться на нього і бачить, що у ведмідя, того, вухо широке. Думав дід, думав, як це воно може так бути, та й не відгадав би, як би ведмідь не узяв російку балалайку, та й непочав грати. Ми із дідом, як почули, почали тікати від нього, а він за нами біг і грав на своїй балалайці. І не знаю, що було б тоді, як би нас не зустрів інший ведмідь. Дід вже думав, що кінець, а ні. Ведмідь взяв і пішол до іншого і на друге вухо йому став. Ой, не знаю, що стало із тим медвідям, а дивнішої історіі у мене не було.