Складіть 4-5 речень про весну у художньому стилі використавши стилістично забарвленні слова

Нарешті прийшла до нас весна! 

Вона така неповторна, мелодiйна i спiвуча, бо ввiбрала в себе гомiн дiбров i лукiв, полiв i лiсiв, духмяний, пянкий запах рiдної землi. У народу немає бiльшого скарбу, нiж його мова. Бо саме мова - це характер народу, його память, iсторiя i духовна могутнiсть. У нiй вiдбиваються звичаї, традицiї, побут народу, його розум i досвiд, краса i сила душi, вона його, народу, цвiт i завязь. Ще в дитинствi рiдна мова допомагає нам пiзнавати свiт, вiдкривати для себе великий i чарiвний свiт життя. Без мови не може iснувати i розвиватися суспiльство, бо вона допомагає людям обмiнюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозумiння, створювати духовнi цiнностi.

Слово надто багато важить в життi, як вiдомо, воно може впливати на долю, воно вмить змiнює настрiй, робить людину щасливою або розгубленою. Прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному iз словникiв. Чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови.

Той, хто зневажливо ставиться до рiдної мови, до рiдного народу, не вартий уваги i поваги. I це болить нам, тим, хто любить рiдну Україну, рiдну мову. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звiряємося у дружбi, словами нiжними вiдкриваємо серце коханiй людинi, словами гострими i твердими, "мов криця", даємо вiдсiч вороговi. Не можна ходити по рiднiй землi, не зачаровуючись рiдною мовою, не знаючи i не вивчаючи її.

Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім свідомим українцям, так як полякам — польська, німцям — німецька, англійцям — англійська . Бо без мови немає народу. І так само, як у кожній людині є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Українська мова - це барвиста, запашна, невянуча квiтка, яка вiчно квiтне, долаючи час, кидаючи барвисту стрiчку iз давнини у майбутнє. Вона виткана i червоною калиною, i синiм барвiнком, i вишневим цвiтом та запашною рутою-мятою.

1)Каже син до батька: "Я поїду до великого міста на заробітки". – Каже син до батька, що він поїде до великого міста на заробітки.
2)Сусід до себе кликав кума: "Приходь лиш, брате, на часок". – Сусід до себе кликав кума, щоб він прийшов на часок.
3)"Почали возить сіно?" - зацікавивсь Аркадій Петрович. – Аркадій Петрович зацікавивсь, чи почали возити сіно.
4)"До вас гості їдуть", - повідомила служниця. – Служниця повідомила, що до нас гості їдуть.
5)Я сказав йому повчально: «Географію завжди треба, сину, добре знати» — Він сказав сину, що географію завжди треба добре знати.
6)«Робіть, як ми домовились,» — порадив Гаврило. — Гаврило порадив, щоб робили, як вони домовились.
7)«Оце увесь ар’єргард?» — сумно спитав командир. — Командир сумно спитав, чи оце увесь ар’єргард.