-Доброго ранку Брате , що согодні на сніданок ?
-Доброго , Мама зказала , що зараз насипет Борщ
-Скільки можна чекати , Мамо!
-Що ?
-Насип нам борщу
- Не насиплу , ви вже дорослі насипте сами , я запізнуюся на роботу
-Добре мамо , тобі насипати Борщу брате ?
-Так насип
-Смачний суп , наша мама вміе готувати !
-Так , доїдай і вже підемо до школи
-Мама зказала що я не піду до школи , в мене болить горло
-Тоді я не буду робити чай , роби сам
- Я скажу вчительці шо ти сьогодні не прийдеш
_Бувай
-Хай щястить
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Правда буває гірша за кривду. іть будь ласка
Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.