Твір мій улюблений телевізійний проект

 Мені подобається телепередача «Україна має талант». Вона налічує вже декілька сезонів.

     Це велике шоу. Знайомі ведучі цікаво коментують виступи. Багато обдарованих людей показують свої неймовірні можливості. Досягли вони їх важкою працею та наполегливістю. Деякі виступи особливо зачаровують своєю неповторністю і талановитістю, змушують переживати та вболівати. Також досхочу можна насміятися, коли посередні учасники вважають себе незвичайними.

     В Україні багато талановитих людей. І їхні виступи захоплюють глядач

Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.   Київський князь Ярослав правив Руською землею довго та вдало. Тому на Русі та в інших землях його прозвали Мудрим. Свою столицю — Київ — князь прикрасив не гірше від Константинополя. Три кам'яні брами вели до міста. Найкрасивіша з них називалась Золоті ворота, тому що позолочена мідь вкривала їх стулки. Дехто натякав князю на його марнотратство: навіщо та позолота? І навіщо церкву поставлено на пагорбі?
Але князь Ярослав знав, що робив. Ворота — лице міста. Нехай усі — і чужоземці, і мандрівники, і друзі, та й вороги також — одразу бачать, який багатий, красивий та могутній Київ.
Князь звів у місті нові храми: Георгіївський, бо християнське ім'я Ярослава було Георгій, та Іринівський, бо дружину Ярослава, шведську принцесу Інгігерду, охрестили Іриною. А головну церкву землі Руської, серце митрополії, він присвятив мудрості — Софії, якій поклонялися мешканці Візантії.
Собор було закладено на місці переможної битви киян з печенігами. Йому було відведено найвище місце в місті. Перед мандрівником, через яку б браму він не увійшов до Києва, відкривався багатокупольний Софійський собор. Софія Київська була не тільки величною, але й живописною. Вона гармонійно розросталась у висоту і вшир. Храм не був біленим, як нині, а цегла, з якої його було збудовано, чергувалася з рожевим каменем, що прикрашало його стіни.
Мозаїки Софії Київської спершу займали велику площу — шістсот сорок квадратних метрів, з яких збереглось тільки двісті шістдесят. Вони є найбільшим пам'ятником монументального мозаїчного живопису, що дійшов до нас у своїй первісній "расі.
Фрески Софії збереглися менше, ніж мозаїки. Багаторазові реставрації завдали багатьом картинам непоправної шкоди.
Майстерність виконання вражає. Сюжет, архітектурні форма та кольорова гама підкреслюють красу та витонченість біблейських сюжетів, які складають єдиний ансамбль.
Вся архітектура храму, його внутрішнє живописне вбрання навіює думку про єдність влади земної та небесної, її велич та непорушність.
Софія Київська — найважливіша історична пам'ятка часів Ярослава Мудрого. Вона також є найживописнішою в історії середньовіччя.

Твір на тему Роль і місце художньої літератури в духовному житті націїУкраїнський народ протягом своєї багатовікової історії створив високохудожню літературу, яка посідає гідне місце в світовій культурі. Українська література має велике суспільно-політичне, пізнавальне і виховне значення, бо в ній показано історію народу, його боротьбу проти соціального і національного гніту, боротьбу за волю та щасливе життя. У літературі правдиво відображена соціальна дійсність: різні етапи життя народу, його надії і прагнення. 

Художня література — вид мистецтва, що є одним із наймогутніших засобів пізнання людини, інструментом впливу надійність. Саме література розвиває свідомість людини, її почуття, волю, психіку, формує людський характер — отже, створює особистість. 

Письменник узагальнює життєві явища, створює типові образи, виявляючи при цьому своє ставлення до подій. Значення письменника, його творчості, а отже літератури, виявляються у тому, наскільки правдиво виражені інтереси і мрії народу. Художня творчість повинна служити людям. З літературних полотен ми дізнаємося про минуле, про сучасне, бачимо мрії людини. В нашій уяві формуються нові поняття, в душах народжуються не знані досі почуття. Саме літературні твори ми сприймаємо насамперед серцем, а вже потім практичним розумом. 

І. Франко писав: "Мета красного письменства — викликати в душі читача живі образи тих людей чи речей, котрі нам малює поет, і ними будити ті самі чуття, які проймали душу самого поета в хвилі, коли творив ті образи". 

Література ґрунтується на гуманістичних принципах, стверджує вічні загальнолюдські цінності; цим вона і є близькою і вкрай необхідною людям. Письменники у різних за жанрами творах показують різні верстви населення, розкривають талант простої людини, оспівують людей праці, прищеплюють інтерес до власної історії, любов до рідної землі, батьків, до близьких, до ближнього, до братніх народів... Література підтримує людей у тяжкі миті життя, надихає на подвиги заради інших, додає сили у доланні життєвих негараздів, вказує шлях до розв'язання важливих проблем. Цим вона і цінна для кожної нації.