Скласти слово за схемою префікс префікс корінь закінчення

ответ:виготовити писанку

Отметить нарушение Marynasykoem 29.01.2017

ответы и объяснения

Tosiank8672

Tosiank8672Новичок

З давніх-давен український народ шанував свята. Але з особливою надією і любов’ю чекали люди Великодні свята. Саме з них починається справжня весна, буйноквіт природи. Саме на це свято всі бабусі і мами печуть паски і роблять крашанки. Змалечку нетерпляче чекаю щороку Різдва і Великодня, як найголовніших, найвеселіших свят. Мені подобається гати, як народжується свято, як випікають паски. Запашні, духмяні, вони так і зачаровують своєю красою. Починають пекти їх у чистий четвер. У хаті повинно бути прибрано, вимито, рушники випрані, накрохмалені, стіни побілені. Як тільки мама виставляє на стіл борошно, масло, яйця, родзинки, ваніль, до хати заходить святковий настрій. Добра, гарна паска — гордість господині. Є прикмета: славна паска — на добрий рік. Ото вже чаклує мама над тістом! Як добре вимісить, то’.пильнує, щоб не «втекло» з діжі. А поки паска підходить, під випічку готують круглі бляхи, змащують олією і виставляють на стільці, щоб були під рукою. У печі тим часом розкладають вогонь. Досвідчені господині, котрі живуть у селі, знають, що найкраще пекти паску на вишневих дровах, тому й готують їх завжди заздалегідь.

Коли тісто добре підійде, його викладають у форми. Кладуть не повну форму, а лише на третину, бо воно підростатиме. По-різному прикрашають паски, кожна господиня — по-своєму. Мама завжди посипає їх тертим сиром з родзинками, кольоровим пшоном або змазує збитим з цукром білком. Виробляють паски великі, менші й зовсім маленькі — для дітей, котрі з нетерпінням чекають того часу, коли мама за х до хати подивитися на «Великоднє диво». Але не куштувати, бо їсти паску можна лише в неділю, після того, як посвятиться. У неділю, коли вся сім’я сідає до столу, мама розрізає велику свячену паску нам на здоров’я та радість. Я гадаю, що всі дівчата й хлопці люблять Великодні свята і з задоволенням куштують смачну духмяну паску.

Объяснение:

Я вважаю, що ніхто й ніколи не зможе зрозуміти, що таке щастя. Для когось – це купа грошей та величезний будинок, а для іншого – здоров’я рідних. Більше того, у кожного з нас воно асоціюється з різними речами. Хтось вбачає у щасті мішок дорогоцінних прикрас, а воно нагадує картину, яка відображає все те, що було для мене близьке раніше, і те, що робить мене щасливою зараз. Проте малюнки на цій картині змінюються відповідно відповідно до віку.

Перш за все, це пов’язано з пріоритетами. У дитинстві я раділа новим іграшкам та цукеркам, що купувала мені мама. Щастя для мене було матеріальним, але ж я була дитиною і не зовсім розуміла, що таке щастя і яка людина є щасливою. Напевно, так було у всіх із нас, адже розуміння певних речей приходить з віком, і ми не можемо засуджувати один одного за те, чого не розуміли.

З часом пріоритети змінюються, і на зміну матеріальним цінностям частково приходять моральні. Я відчувала себе дійсно щасливою,коли,приходячи додому, поринала у світ казок, де добро перемагає зло і де всі принцеси завжди знаходять своїх принців. Це вже не було те матеріальне задоволення, яке я отримувала від нових іграшок, це було щось більше. Я справді була щаслива.

Ні для кого не секрет, що кожен із нас сприймає літературу по-різному. Хтось просто поглинає інформацію, а хтось читає між рядками. Думаючи про щастя, я завжди згадую Маленького принца із однойменної повісті. Маленька троянда була не просто квіткою, про яку він піклувався, вона була об’єктом його кохання, причиною щастя. З появою квітки принц почав жити.

По-друге, коли людина дорослішає, в неї не залишається часу на щастя. Це надзвичайно сумно. Для мене дорослі наче роботи, що живуть за принципом робота – дім, не залишаючи місця і часу для щастя. Я щиро радію за людей, що в душі залишаються дітьми. Вони щасливі…

Я майже втратила ту дитячу віру у казки, а це значить те, що я стала дорослішою. Мене це лякає. Хоч зараз для мене щастя не в грошах, проте я не знаю коли стану дорослою і почну бачити щастя саме в них. Гроші й інші матеріальні цінності я сприймаю як належне, хоча це і не зовсім правильно, але зараз мене щасливою робить інше. Це книжки, хоч іноді не зі щасливим кінцем, рідні та друзі, що мене оточують, те, чим я займаюсь і дійсно люблю.

Отже, кожен вбачає щастя у різних речах, але всі люди мають залишитися в душі у тому віці, де вони були щасливі.