Іть будь-ласка скласти речення за схемами: ( ), [ ], ( ); [ ], а[ ]. [ ], [ ], і[ ], ( [ ], ( ); [ ], ( ), і[ ]. [ ]- [ ], ( ), і [ ].

Щоб усміхатися, треба бути щасливим, наче тобі дали мішок цукерок; цукерки приносять не лише щастя, а й інколи відправляють до стоматологів лікувати зуби.

Сонечко прекрасно сяє, дощик всіх розвеселяє, і ти щиро всміхаєшся, щоб бути в гармонії з природою, яка любить усіх.

Ти малюєш так гарно, що всі дивуються, бо у тебе такий гарний талант;

Усміхнись - навколо прекрасне життя, яке чарує тебе, і дарує шанс на щастя.

Наступила зима. Уже середина января. Сегодня ясный зимний день, солнце светит ослепительно ярко. Вокруг все белым-бело: мягкий пушистый снег ровным слоем покрыл землю. Снег повсюду: на скамейках, на крышах домов, на деревьях. Деревья стоят в снегу, словно яблони в цвету. Белые-белые. И только кое-где виднеются красные гроздья рябины. Под рябинами много птичьих следов. Шоссе сбросило с себя белоснежный наряд, и кажется, что дорога черной змеей извивается между высокими домами в белоснежных шапках. Люди куда-то спешат, оставляя на снегу цепочки своих следов, которые переплелись между собой. А ребята с радостными криками спускаются на санках с холма: им и в мороз весело. А снег блестит на солнце, искрится и переливается... 

Іноді вона не жувала, а лежала, підібгавши ноги, і, вгледівши кривдників, одверталася чи навіть заплющувала очі й удавала, що спить. Тоді навіть найвправнішим передражнювачам не вдавалося витягнути з неї ні звуку. Хлопці, розсердившися на таку неувагу, кричали: «Мань-ка! Манька!» - і показували язики. Почувши своє ім’я, тварина трохи здригалась і швидко обдивлялася весь гурт, а далі знов заплющувала очі й усі подальші спроби викликати її зацікавленість зневажала.Увечері, у постелі, я уявляв козу саму обіч дороги в місячному сяйві і в цілковитій тиші. Я розумів, що в неї десь має бути хазяїн, який забирає її на ніч додому,— та все одно серце мені щеміло. І ось одного такого вечора я вирішив визволити козу з рабства.Коли до мене зайшли друзі, щоб разом іти на річку, план визволення кози був уже готовий. Пройшовши з усіма півдороги, я сказав, що забув удома надувний рятівний круг, без якого мені купатися не дозволялося. При свідках я одв’язувати козу не хотів, боячись, що цей мій душевний порух викличе кепкування товаришів.Я побіг додому, вхопив свій рятівний круг і пішов назад, наперед тішачись і вимальовуючи в уяві вдячні погляди приреченої на постійне кружляння навколо свого кілочка безсловесної тварини.Вона і уявити не могла, яка приємна несподіванка на неї чекає. Коза не змінила своєї набутої життєвим досвідом поведінки і тоді, коли я підійшов упритул. Тепер я розумію: вона була набагато хитріша за мене й не така вже зобиджена долею, як уявлялося мені — довірливому й наївному.Підтримуючи однією рукою круг, щоб він не зсунувся, я другою спробував розв’язати вузол на кілку — до кози наближатись я побоювався. Потім здогадався, що вирвати його із землі буде значно простіше.