1.Дієприслівник не треба відокремлювати комами в реченні ( розділові знаки опущено) * Хома не гаючись проінструктував їздових як їм належить триматись. І налітавшись зморена бджола відчує стебел плавні колихання. Цілий день вони працювали не покладаючи рук. Старий підводиться і не прощаючись зникає десь внизу за курганом. Із солом’яного дупла виритого в скирті обтрушуючись виліз Шовкун. 2.Одиничний дієприслівник ужито в реченні * У наші дні Києво-Могилянська академія розвивається, відроджуючи давні традиції. Раділи люди встаючи. У товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, почуття гумору. Силою примушувати народ зрікатися рідної мови – найбільший злочин. ДО ТЬ БУДЬ ЛАСКА ДУЖЕ ТРЕБА

Я всегда с нетерпением жду лета, ожидая чего - то особенно интересного. Оно дает мне полную свободу, так как можно целыми днями быть на улице со своими друзьями, путешествовать, отдыхать. Позади остались задачи, диктанты, контрольные работы и экзамены.

Первый месяц лета я провел в городе, но мы очень часто выезжали с родителями на дачу. Я им садить овощи, пропалывать грядки и поливать. Неподалеку от участка находится лес. Он всегда привлекал меня своей красотой и чистым воздухом. Мне нравится одна полянка, где я иногда провожу время, любуясь цветами и поедая ягоды душистой земляники.

Однажды, как обычно, пришел на поляну, это было под вечер, и заметил, что трава немного шевелится. Решил посмотреть и увидел ежа. Он сразу же свернулся клубком. Но как только я отошел, ежик побежал со всех ног. После этого случая я снова приходил на свое любимое место, но так больше его не встретил.

По вечерам мы с друзьями любим кататься на велосипедах, осматривая окрестности города, а еще играем в футбол на площадке перед домом. Поэтому вечера не были скучными.

В июле с родителями поехали к морю на своей машине. Получилось настоящее путешествие. Мы часто останавливались и устраивали завтрак на природе. Когда проезжали красивые места, то обязательно старались выходить, осматривать их, много фотографировались. Особенно мне понравились цветущие лотосы, я никогда не видел такую красоту с близка!

По дороге побывали во многих красивых и больших городах, любовались памятниками архитектуры, заходили в музеи. А впереди нас ждал отдых на море.

Как только приехали и распаковали вещи, то сразу же побежали на лазурный берег. Как раз грозовой дождь и пляж был полупустым. Когда зашли в воду, то она была ласкающей и очень теплой. Мы с большим удовольствием поплавали, немного позагорали. Было приятное ощущение полной свободы, ведь на море забывается все. Кажется, что уже нет никаких трудностей и проблем.

По вечерам, мы ходили в парк, там катались на аттракционах, любовались красивыми и ароматными клумбами, сидели в кафе и ели мороженное.

Море привлекает своим разнообразием – оно может быть спокойным или взволнованным с пенящимися волнами. Однажды мы поплавали на волнах, это непередаваемое ощущение, когда какая - то сила подбрасывает вверх и бросает. В этот день я насобирал много больших ракушек, принесенных морским прибоем.

На обратном пути заехали к родственникам в деревню, чтобы пообщаться и отдохнуть с дороги. Нас напоили теплым парным молоком. А ранним утром мы с папой отправились на рыбалку. Мне сразу же повезло и я вытащил большого карася, через некоторое время еще одного. Папа тоже поймал несколько небольших рыбешек и ему еще попался зеркальный карп.

Впереди нас ждала снова дорога к дому. Но осталось множество приятных впечатлений, которые не забудутся долго.

Радовало то, что еще месяц отдыха до школы. Хотя я уже соскучился по своим одноклассника

Слова й діяння великого Кобзаря співзвучні з сьогоденням. Його каторжний шлях боротьби з кріпосництвом, можновладцями, людськими слабкостями вражає уяву тих, хто здатен до співпереживання й відчуття прекрасного. Тернистий шлях власної долі генія українського народу був наскрізь пронизаний устремлінням принижених прорватися крізь грати духовної задухи до зірок волі. Поет жив за кордоном честі: нічого для себе — все для людей. Те, що відчували, переживали його співвітчизники, проніс Кобзар через Голгофу реального життя:

В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було.

Про що говорять ці рядки? Шевченко — мученик чи щаслива людина?

Випало на його долю випити до дна чашу отруйних випаровувань чуми кріпосництва у дитинстві, юності, пережити потрясіння арешту, знущання під час допитів у казематі, поневіряння десятирічної солдатчини. Майже все життя терпіти муки й муштри. Де ж бралися сили на це? Сили все вище підійматися зі справжньої дияволіади умов до вершин вселюдської духовності, весь час нарощуючи бунтарський потенціал, досягаючи геніальних проривів у схованки людської душі? Ще й здобуваючи навичок майстерного володіння пензлем художника, сповнюючись інтелектуальною могутністю, яка підкорила часи і покоління?

З давніх-давен відомо, що головне в людині — її духовний всесвіт, тому першим уроком Шевченка для мене стало те, що він з'явився перед нами як живий символ пробудженої народної самосвідомості, органічним голосом українців, що оголосив усьому світові про свою високу місію нести тяжку долю відповідальності за світ й усе гуманне в ньому.

Саме ім'я Тарас означає «гнівний». Мабуть, тому й з'явилася з надр мас людина, яка розділила з народом драматичну долю. Тому стільки пронизливої, всепереможної любові до України у рядках поезій:

Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену самого Бога, За неї душу погублю.

Другим головним уроком Шевченка є його безприкладна любов до всього сущного на землі, до головних людських цінностей, його сповнений дитячою чистотою й довір'ям гуманізм. Відомо, що рівень культури, цивілізованості будь-якого суспільства найяскравіше виявляється у ставленні до жінки. Наш Поет усіма своїми думками виявив шанобливе ставлення до Жінки-Матері, Трудівниці, Коханої. Космос його любові безмежний.