1) речення зі складеним іменним присудком а – по всій україні справжні коралі ще й тепер під назвою «доброго намиста» вважаються великою цінністю. (о. воропай) б – поруч з обробкою хутра в україні вже з давніх-давен люди вміли виробляти тканини з льону. (о. воропай) в – усе живе і мертве повинно зустріти свят-вечір на своєму місці. (р. ) г – аз рідної півночі вітер поганий зовсім перестав подихати. (чайка дністрова) д – народжене й випромінюване розквітлим снігом сяйво можна порівняти з усмішкою. (є. гу-цало) 2) обставина, виражена інфінітивом, є в реченні а – обрій почала огортати все густіша й густіша темрява. (о. конисъкий) б – і, наче на її очах, узявся рости горох. (ю. яновський) в – і зараз же довелося жінці порати подвір'я. (ю. яновський) г – жайворонки сідали відпочити на спинах лелек. (ю. яновський) д – василь іванович боявся підвести зір на близький правий берег дніпра. (ю. яновський)

1) Речення зі складеним іменним присудком:

    А – По всій Україні справжні коралі ще й тепер під назвою «доброго намиста» ВВАЖАЮТЬСЯ великою ЦІННІСТЮ (О. Воропай).
 вважаються цінністю (допоміжне дієслово + іменник в О. в.)

2) Обставина, виражена інфінітивом, є в реченні:

    Г – Жайворонки сідали ВІДПОЧИТИ на спинах лелек (Ю.Яновський).
     сідали (навіщо?) відпочити (обставина мети)

У котрому рядку подано слова з голосними, що не перевіряються наголосом?

Немає рядка, де були б усі слова з голосними, що не перевіряються наголосом.

У кожному з рядків є слова, що перевіряються наголосом, або такі, що перевіряти не потрібно, бо наголошені, наприклад:

А. Запирати ⇒ запертий.

Б. Вихор ⇒ у даному слові немає голосних, які необхідно перевіряти наголосом. Слово вихор у значенні вітер, та в значенні чуб в українській мові має наголошену "и".

В. Випікати ⇒ випечений.

Г. Стелити ⇒ стелить.

Жирним шрифтом виділена наголошена голосна.

У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту

В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів

Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.

Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким

Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду

Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів

Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.