Твір-роздум у публіцистичному стилі на тему моральні принципи сучасної молоді

Про воспитание:                                                                                                    Вихованість людини – це дуже цінна риса, на яку варто звернути увагу і розвивати в собі.
Що ж таке вихованість? Це тактовність – вміння сприймати інших людей позитивно, бути ввічливими з ними. Також вихованість стосується вміння поберегти почуття інших у складних ситуаціях – тобто менше критикувати, менше торкатися болючих спогадів інших людей, менше тиснути і повчати.
Вихована людина добре вміє поводитися в складних ситуаціях, тому що він завжди стриманий. Я вважаю вихованою людиною свою Бабусю Раю. Адже вона завжди спокійна і добра. Щоб не сталося, бабуся сприймає все легко, позитивно і з гумором. Коли ми ненароком з двоюрідним братом спалили ковдру в передпокої, так вона не почала нас сварити. Просто сказала, щоб ми були обережні. Адже ми могли собі нашкодити, наробити пожежі і доставити їй багато клопоту.
Вихованість людини передбачає також ґречність, вміння вибачитися, висловити свої співчуття або свій жаль з приводу деяких сумних ситуацій. Вихована людина знає м'які, тактовні, ввічливі слова. Він стримує слова грубі, хамовиті і лайливі. Навіть якщо ви потрапляєте в незручну ситуацію, завжди треба тримати себе в руках і ваша стриманість до вам.
Дуже інтелігентним і вихованим людиною з персонажів російської літератури можна назвати дівчину Анну Кареніну, яку створив у своєму уяву письменник Лев Толстой. Розповідь про неї так і називається – "Анна Кареніна". Головна героїня Анна є людиною з великої літери. Вона духовно розвинена, прагне освіти, тягнеться культурі, вміє поводитися в суспільстві, що, на жаль, не можна сказати про багатьох інших персонажів. Навіть про старших від неї. Тобто вихованість не завжди набувається людиною з віком. Її варто берегти змолоду, як кажуть мудрі люди.
Вихованість людини – це показник поваги до себе та інших, показник почуття власної гідності. Вихованість людини дає йому впевненість у собі і допомагає досягти успіху в житті.

Объяснение:

МОЯ ВУЛИЦЯ. У кожної людини є найпам’ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене – це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм “виріс” молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,- завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид – неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом.

Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови.

Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев’ятиповерхівки з візерунками біля дахів – це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю.

Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися “Універсами”. Їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.

Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе “Лотта” стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи.

В оточенні житлових будинків – моя школа.

Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум’яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени.

Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. Із вікна мого будинку добре ться увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів’ялого листя.

Не знаю, подойдут ли эти, но это то, что нашла в интернете.

Подчас не делать ничего и есть высшее проявление насилия.

По моему глубокому убеждению, человек имеет право распоряжаться собой. Человек имеет право жить, как хочет, если его «хочу» не затрагивает окружающих.

Либерализм по-христиански: никто не смеет отнимать у вас вашего права катиться в ад.

Быть свободной — значит жить, повинуясь интуиции, не причинять никому боль и не судить людей за их ошибки.

Единственная свобода, которая может быть у каждого — свобода выбора.

И снизу лед, и сверху. Маюсь между.

Пробить ли верх иль пробуравить низ?

Люди сами вольны выбирать, во что верить, а во что нет.

Человек без свободы выбора — это не человек.

Одиночество преподносит кучу вариантов.

Выбор — это и есть свобода. Свободен тот, кто может выбирать. Тот, кому навязывают выбор, — раб.

Человеку дано стать палачом, так же, как и дано не становиться им. В конечном итоге выбор за нами.

Ты сделаешь нас пленниками собственного разума. Дашь сознание, но отнимешь свободу выбора. Сделаешь нас рабами.