Потрібно підкреслити головні і другорядні члени речення, і надписати частини мови в тексті: про атлантиду-таємничий материк, похований десь на дні океану, написано чимало. відомо, що країна атлантів була розташована на крайньому заході десь за геракловими стовпами, тобто десь за гібралтарською протоки. це була велика і багата країна з дуже розвиненим для тих часів господарством і великими, багатолюдним містами. вкриту лісом країну перетинали численні, згрошуванні канали. атланти становили федерацію, тобто об'єднання з десяти царств, підкорили весь захід європи і намагалися захопити: стародавні афіни і єгипет але несподівано, лише за добу могутня держава назавжди зникла від страшної сили землетрусу.

И это во всех словах?

На мою думку, літо - це найкраща пора року, а ще цю пору дуже люблять діти...Вони цілий день гуляють зі своїми друзями, читають книги на свіжому повітрі, куштують фрукти і ягоди, грають в ігри, плетуть віночки з кульбаб, валяються на траві і насолоджуються довгоочікуваної свободою. Але шкода, що це все триватиме лише три місяці, а потім прийде осінь зі своїми дощами, туманами, вітром і холодом...
Літо-час відпочинку від школи і нових цікавих подій у житті.Як казала Мари на Цвєтаєва : «Я буду любити тебе все літо», — це звучить куди переконливіше, ніж «все життя» і — головне — куди довше!
Прогулюючись по лісі влітку, можна добре відпочити душею і забути про проблеми й захопитися красою природи. Звертаючи свою увагу на оточуючий нас чудовий світ, ми починаємо забувати про все погане. Дуже важливо вміти помічати все, що оточує нас.
З-за білих хмарин виглянуло сонце. Веселі сонячні промені падають на густе листя дерев, наповнюючи парк смарагдовим світлом.
А як красиво в сосновому ліску... Молоді сосни і ялиці немов світяться. Десь чується заливистое дзюрчання струмка.Вона додає сили. Струмок не замерзає навіть у холодну зиму.
Немає на світі людини, яка не любила б літа! Літо-чудова пора для веселощів!

Одного разу найбільш заздрісний звук став думати-гадати, як би провчити Голосні звуки. Він звернувся по до до свого брата. зібрали брати на збори усі звуки. Звук  почав говорити, що Голосні зазналися, нескромно себе поводять. Звук почав суперечку з Голосними. Усі звуки стали сваритися. Найбільш чутливий звук  сказав обережно: «Облиште суперечку. Якщо приголосні такі горді, хай обходяться без нас. Ви нас образили, тому ми покинемо вас».
Не стало Голосних у царстві. Перестали співати пісні. По-іншому стали говорити, не могли порозумітися між собою. Сумно стало жити.
На третій день після цієї пригоди до цариці Фонетики приїхала сестра Орфоепія. Вона була обурена, коли почула, як розмовляють у царстві її сестри.
«Це ж сором на цілий світ! Я не можу гостювати у такому царстві»,- сказала Орфоепія на прощання…