Однаковий прийменник треба писати на місці обох пропусків у реченні. а)григорій сковорода народився (у, в)селі чорнухи (у, в) козацькій родині. б)нині твори марії примаченк експонуються(у, в)парижі й варшаві(у, в)празі й софії. в)з відрядженням(у, в)рідний фастівський район(у, в)мене пов'язані приємні спогади. г)ах, як давно не випадало мені бути(у, в)рідних місцях(у, в)вересні!

1. А) Григорій Сковорода народився в селі Чорнухи в козацькій родині.

Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу. Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися. Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику! Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!" Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися... І нарешті ухвалили ПРАВИЛО: префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,  префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами. І все. З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.

У каждого человека есть своя любимая книга, которую он перечитывает, отрывки из которой помнит наизусть, героями которой восхищается и стремится им подражать. Моей любимой книгой является «Гарри Потер и философский камень». Чтение этой книги погрузило меня в необыкновенный сказочный фантастический мир. При чтении книги мне было интересно наблюдать за изменениями нашего мира, видеть, что он может быть совершенно иным, переплетаться и объединять в себе другие миры. Мною была прочитана масса книг, однако эта книга, повествующая о маленьком волшебнике, произвела наибольшее впечатление. Произведение отличается увлекательным сюжетом, в котором автор знакомит читателя со школой волшебников. При чтении сказок в детстве мы встречались с волшебниками, однако тогда мы не знали, где их учат и откуда берутся их удивительные а оказывается, все просто – они обучаются волшебству в школе. И школа эта очень необычна, она одновременно таинственна и опасна. С началом чтения этой книги, мне уже трудно было оторваться от нее, даже ночью хотелось читать и читать. Прочитав один раз, тут же захотелось перечитать еще раз. В книге «Гарри Потер и философский камень» мне удалось познакомиться с увлекательным миром и необыкновенными персонажами. Так хочется хоть на один день попасть в эту школу, где преподаются уроки волшебства, учителя превращаться в животных и птиц, а ученики могут творить чудеса. Эта книга – воплощение человеческой фантазии, которые у каждого свои. Кому не хочется хоть на минутку почувствовать себя настоящим волшебником? Наверное, это возможно лишь в детстве, когда мир фантазии так тесно переплетается с реальным. Поэтому книга о Гарри Потере, мальчике-волшебнике, так популярна и является любимой, для многих людей, умеющих видеть необыкновенное в обычных вещах.