Усі слова пишуться з великої літери в рядку: а (з)ахідна (у)країна, (к)иївщина, (о)леський (з)амок, (х)мельниччина; б (м)олочний (ш)лях, (з)адніпрянщина, (п)резидент (у)країни, (п)окрова; в (п)илипівка, (к)иївська (р)усь, (н)аціональний (б)анк (у)країни; г (р)еспубліка (б)олгарія, (б)лаговіщення, (н)ародний (р)ух (у)країни; д (л)апландія, (в)великий (п)іст, (н)ижній (н)овгород, (з)абайкалля.

Усі слова пишуться з великої літери в рядку: 
А (з)ахідна (у)країна, (к)иївщина, (о)леський (з)амок, (х)мельниччина

     1)Г
Республіка Болгарія.Благовіщення.Народний Рух України

Розповідь особи, яка відсутня, проголошена кимось фраза, а також те, що подумав розповідач, називається чужою мовою.

Пряма мова- це точно передане чуже мовлення, що передається від особи розповідача, того, хто подумав, написав, з дотриманням інтонації живого спілкування:

"Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші,- сказав Валерій. - Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів. І радий, що зрозумів вчасно. "
(Ю. Мушкетик) .

Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора.

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, або розривати її:
слова автора
приклади
перед прямою мовоюПетро сказав:

- Я давно хотів поїхати на море.
після прямої мови"Я тобі винен"- почав хлопець.
посередині-Ну що ж, - сказала Наталка- хай воно так і залишається

Слова автора вказують на особу, чиє мовлення передається. Разом з тим слова автора можуть передавати реакцію мовця на якийсь факт чи подію, або його психічний стан.

 Біля нашого будинку росте горобина.Давно вона росте. Стара вона та розлога. До неї часто прилітають птахи. Щось щебечуть , розповідають їй щось...  
Сьогодні мені приснився сон. Стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.
- Люба горобино, як ми вдячні тобі, що минулої осені, ти приберегла для нас ягідки і цілу зиму ми мали чим ласувати.
.-Так , так! -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках.
-Та ,що я,- відповіла горобина.-Якби не ви, весною гусінь поїла б мої листочки, цвіт би осипався і не росли б на моїх гілках гарненьких,червоних ягідок. Так я би й стояла сумна та одинока.
- Та ми ж друзі! І тепер будемо завжди допомагати  один -одному!- весело зачиркали пташеки і полетіли далі. 
 Прокинувся я, виглянув в вікно і знову побачила на горобині пташок.А вони і справді стали друзями!