Лагідне слово-ключ до серця.скласти диалог

- Як, на Вашу думку, легше за все знайти ключик до серця дівчини?
- Що Ви маєте на увазі? 
- Ось конкретна ситуація: є одна дівчина, яка втратила довіру до людей. Вона мені дуже подобається, і я хотів би повернути їй радість спілкування.
- Довіра повертається в процесі спілкування. Ви можете просто поговорити з нею відверто і щиро, сказати їй слова, які вона вже майже не сподівалася почути: ти дуже хороша, ти гарна, ти маєш чудовий голос (або ти чудово малюєш)... Найголовніше, щоб ці слова йшли від самого серця. 
- І тоді вона мені повірить?
- Вона повірить, якщо відчує вашу щирість і бажання прийти на до
- То ви вважаєте, що правильно і вчасно сказані слова можуть зробити чудеса?
- Так, ваша розмова повинна бути чемною, ввічливою, задушевною, тактовною - і тоді до серця будь-кого з людей ви підберете ключик.
- Мені дуже сподобалися ваші поради, я обов"язково ними скористуюся.
Дякую вам.
- Нехай щастить!

- Привіт, Олено!
- Це знову ти? Йди звідси! Я не хочу тебе бачити!
- Олено, я хотіла вибачитися перед тобою. Те, що я зробила, було необдумано і несправедливо по відношенню до тебе. Прости мене, я тебе
- Чому ж ти не думала так тоді, коли обзивала мене?
- Я не знаю... Я просто була у поганому настрої, а свою злість відіграла на тобі. Я визнаю свою провину. Не гнівайся на мене, не ображайся! Я не хочу втратити такого доброго товариша як ти! Пробач мене, Олено.
- Ну, якщо ти і справді визнаєш, що ти винна... Добре, я тебе пробачаю. Але більше такого не роби!

- Привіт, Петрику! Як твої справи?

- Привіт, Дмитрику! Тепер добре, але я довго хворів, майже місяць провів у лікарні, а потім вдома, лікувався. Пробач мені, що я не привітав тебе з днем народження, але у лікарні небуло телефону.

- Як шкода мені це чути, друже! Це ти мене вибач, що я навіть не прийшов до тебе, не провідав… Але я насправді не знав, що ти був у лікарні.

- Нічого страшного, Дмитро! Я не ображаюся.

- Петрику, а  ти можеш віддати мою книжку, я хотів би її почитати?

- Даруй, але вона мені ще потрібна, я саме її дочитую. Чи можна її віддати через два-три дні?

-  Так, звичайно, я почекаю! Бувай, друже!

тобі! Бувай!