ответ: В солдатському строю Тарас Шевченко відчував себе безпорадним.
Муштра тривала упродовж двох годин. Потім було навчання, а потім знову муштра. Він був фізично та духовно виснажений.
Спливав день за днем, кожен з них повторювався, прийшла неділя.
Вранці, як завжди солдатів вивели на перевірку, поснідавши вони пішли до церкви, а потім розійшлися.
Шевченко пішов вулицею, заваленою сміттям. Вийшовши з Орська, Тарас пішов вздовж річки.
У степу не було ані птахів, ані звірів.
У розпачі він впав обличчям у траву і розривався. Шевченко звівся на ноги, погляд його став твердим.
У казармі було майже порожньо. Відчинивши шафу, він взяв кілька аркушів паперу і подався у степ.
На березі тихої Орі він написав свій перший невільницький вірш.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Условниках узагальнено життєвий досвід багатьох поколінь, зафіксовано й систематизовано накопичені лдством знання з різних галузей. підкреслити головні і другорядні частини речення, зробити синтаксичний розбір речення, визначити частини мови
По-перше, люди - оптимісти живуть набагато довше, це й не дивно, бо сміх і радість продовжують життя. Кажучи про оптимізм, не можна не згадати вірш Лесі Українки "Contra spem spero". Лірична героїня твору незважаючи на свою тяжку хворобу знаходить сили і позитивні думки щоб продовжувати жити й творити. Ці поняття яскраво відображено у таких рядках: "Ні, я хочу крізь сльози сміятись, / Серед лиха співати пісні, / Без надії таки сподіватись, / Жити хочу! Геть думи сумні!"
По - друге приймати будь-які проблеми набагато легше з позитивними думками. Згадаймо постать видатного українського письменника Остапу Вишню, який незважаючи на неправдиві звинувачення у неправдивій контрреволюційній діяльності продовжував писати свої усмішки, навіть тоді, коли його було заслано. Він не втратив оптимізму у своєму житті і приймав усі звинувачення легко і гідно.
Отже, оптимізм - це, мабуть, найкраща риса в людському характері, яка дає можливість жити вільно і не бути заручником власних сірих буднів.