5предложений сложных по украинскому языку.

Тим часом коли я пила каву,мама готувала мені сніданок
Я дуже люблю слухати голоси пташок,тому що їх голоси дуже гарно перекликаються між собою
Я полюбляю читати детективи,бо в них розкриваються різнобічні історії
я не вмію гарно малювати,але моя мама дуже гарно це робить
Я ходила в картинну галерею,і переконалася,що художники мають справжній талант

Могилів-Подільський нині - адміністративний центр однойменного району Вінницької області, площа якого складає 2163 га. Лежить місто в глибокій і вузькій долині Дніпра при впаданні його лівих протоків - річок Дерло і Немія, пролягає вздовж берегової лінії на 14 км. Основну частину складає корінне населення - українці, окрім них : євреї, молдовани, росіяни, білоруси. ГЕОГРАФІЧНЕ положення, кліматичні умови та родючі землі краю завжди були сприятливі для проживання та діяльності людини. ТО ж не дивно, що заселення земель в низинах Дніпра почалось ще в сиву давнину

             Влітку я з друзями часто вибирались на природу. Ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. Потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто гала за красою природи.

            Яке ж тут усе гарне! Блакитна вода річки виблискує на сонці. Хвилі припливають до берега, розбиваються. Так знову і знову. По річці плавають дикі качки. Вони перегукуються між собою. Над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          А наскільки ж чудове тут небо! Воно таке мінливе и незалежне. Спочатку небо здавалось мені блакитним, але потім я розгледіла білі хмаринки. Вони були схожі на різні фігурки. Он хмаринка схожа на коника, там - на квіточку, а ще далі на грушу. Яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

          З іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. Від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          Знизу у травичці я побачла ягідки брусниці і чорниці. Присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. Підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. Відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. Але все-таки я вирішила не турбувати маленького їжачка і мовчки гала за ним. Він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. Я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

         Відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. Вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          Усі розмовляли, вселились, а я йшла і думала про цю красу природи. Тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!

Объяснение: