Скласти зимітку як я хоив в шкільний музей залишків війни

8,8,8\#$($($;_:_+_($($(;$(##!;;$+_:% бчбсттстслудд;$:*:*:;%;%)$/$)939%)(%(_(_(%(%;

У поезії М.Рильського "Запахла осінь в"ялим тютюном"ми відчуваємо роздуми зрілої людини про те,що ж найголовніше у житті,у чому його принада й щастя.
Художні засоби:
Форма вірша:сонет.
Риторичне питання;"І нащо ж весна нам?"
Епітети:"тонкий туман","пісок рум"яний","свіжі айстри","килим золотий".
Авторський неологізм;"зорюють".
Метафори:"вкриє мудрість голову сріблом","ми тихі та дозрілі","вежі темної гордині","холодну,мовчазну глибінь".
Тема:Стан природи восени-старіння людини.
Ідея:Треба насолоджуватися життям, поки є така можливість.

Тарас Григорович Шевченко - великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства. У своїй творчості він досяг на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслім полум'ям безкомпромісної справедливості, проникливої ​​мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, і йому, як нікому іншому, були близькі і зрозумілі страждання бідноти. Тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо Кобзаря. Разом з тим поет закликав усі народи об'єднатися і разом боротися проти царизму. Він вірив, що на звільненій від експлуататорів землі настане щасливе, прекрасне життя: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і мати, і будуть люди на землі ( «І Архімед і Галілей ...») Тарас Григорович Шевченко ... Без його імені неможливо уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість безсмертна. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру і відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що вірші нашого Кобзаря - то одкровення, висловлені на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. І не одне покоління українських звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря. Коли я прочитала рядки Ліни Костенко «Кобзареві», я зрозуміла, як близькі і мені слова, якими поетеса звертається до нашого генія: Кобзар! Знову до тебе я приходжу, ти для мене - совість і закон ... Кобзарю, знаєш, нелегка епоха, цей двадцятий невгамовний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи ... Прости, що я дрібницями турбуй твій вічний, твій глибокий сон ... Т. Г. Шевченко - це вічний вогонь, ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди зберігати в своєму серці той вогник любові до Батьківщини, який запалив поет своїми безсмертними творами.