Что такое пидмет и присудок в переводе на руский и примеры

подлежащее и сказуемое

я сегодня читал книгу - я пидмет, читал - присудок!

Образ руської землі — центральний у "слові о полку ігоревім". героєм "" є не хто-небудь із князів, а руський народ. до руської землі звернені всі найкращі почуття автора. автор "" змальовує безмежні простори руської землі, рідного краю, великого й неосяжного. в дію втягнуті окремі ічні простори: половецькі степи, синє море, дон, волга, дніпро, дунай, а з міст — київ, полоцьк, чернігів, курськ, переяславль, бєлгород та багато інших. уся руська земля знаходиться в полі зору автора. образ батьківщини з багатьма містами протиставляється образу половецької землі — землі незнаної. руська земля для автора "" — це, звичайно, не тільки "земля" у власному розумінні слова, не тільки руська природа, руські міста, це в першу чергу народ, що її населяє. автор "" малює мирну працю орачів, яку порушують чвари князів, він пам'ятає про дружин руських воїнів, що оплакують своїх чоловіків, загиблих у битві за київську русь, він розповідає про горе всього руського народу після поразки ігоря. разом із тим у поняття "батьківщина" автор "" включає також і її історію. розпові про невдалий похід князя ігоря на половців, автор охоплює події життя на території київської русі за півтора століття, співставляючи минуле з теперішнім. для автора "" образ землі ніби живий. створюючи найвидатнішу пам'ятку культури київської русі, він зумів охопити всю русь, об'єднавши в своєму описі і природу, і людей, і історію. образ батьківщини-страдниці важливий як у художньому, так і в ідейному задумі "": він викликає співчуття до неї у читача, пробуджує ненависть до її ворогів, закликає руський народ на її захист. любов до батьківщини водила пером автора цього безсмертного твору. "слово о полку ігоревім" у наш час, час соціальних і національних конфліктів, звучить як духовний заповіт наших давніх пращурів. це "золоте слово" вчить нас любити свою батьківщину і зберігати її єдність.

Кожна людина в світі вважає що має друзів,але часто вони плутають поняття дружби і товаришування. зараз,час біжить дуже швидко,а ритм життя набирає шалених обертів і проводячи більшість часу біля телевізору, або за комп’ютером у нас не має часу на спілкування,чи актуальне поняття відданої,щирої,міцної дружби? чи не затмарює це поняття,звичайне товарешування,яке не має великого змісту ! ?   дружба – це невідємна частина нашого життя,її шанували та возвеличували мислителі давнини,про неї складали казки,прислів'я, та анегдоти. як казав один з мислителів арістотель: «дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна - ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів, мати багато друзів - це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом - це одне й те саме». кожна людина в світі вважає що має друзів,але часто вони плутають поняття дружби і товаришування.    час змінюється дуже стрімко,але такі поняття як дружба і любов завжди будуть залишатись найціннішими.справжній друг,це та людина яка може не тільки в тяжку хвилину,а й порадіти разом з ним його досягненням так як свої так статися,що коли один з них досяг більшого, то другий починає надмірно заздрити, і це руйнує відносини, а справжній друг, якщо й позаздрить,то тільки по доброму. я не уявляю своє життя без такої людини якій я не можу щось розповісти, дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії, вона дозволяє висловити свої почуття, які не може розповісти комусь іншому окрім тої людини якій повністю довіряєш. такій людині можна поскаржитись на те як погано пройшов день,чи навпаки, можна попросити і просто гарно провести час, тому що справжні друзі завжди знайдуть тему для спілкування. коли друг з самого дитинства, то це взагалі чудово, уявляєте як це гарно,сісти на лавочці у парку і згадати найприємніщі моменти,разом посміятися, і навіть просто посидіти поруж з жаданною людиною.   для мене друзі мають дуже велике значення. з ними я завжди можу бути відвертою. разом із друзями я швидше знаходжу розв'язання будь-якої проблеми,радісніше проводити вільний час. я ціную своїх друзів, намагаюся не сваритися з ними й їм завжди, коли виникає потреба. тож справді, як стверджує українське прислів'я, людина без друзів - що дерево без коріння