Утворити прислівник від поданих слів холод, жара, затишок, сумувати, приємний, сором'язливий, соромитися, радість, безлюдний, голосний, глибочінь.

Холодно, жарко, затишно, сумно, приємно, сором'язливо, соромно, радісно, безлюдно, голосно, глибоко.

 1. кому. Зустрічатися, не відчуваючи перед ким-небудь сорому, провини за щось. Тітка може вернутись .. щохвилини. Що тоді буде? Як мені дивитись їй в вічі (І. Нечуй-Левицький); Його (Дороша) охопило почуття палючого сорому, і він довго не міг дивитися в очі людям (Григорій Тютюнник). 2. кому. Запобігати перед ким-небудь, намагатися догодити комусь. Одно другому дивиться у вічі, як би вгодити, як би розвеселити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Юда:) Він звик, щоб ми, як песики, лагідно йому дивились в вічі та ловили його слова (Леся Українка). 3. чому. Не відчувати страху перед чим-небудь, не боятися чогось. (Долон:) .. Я люблю дивитись долі в вічі (Леся Українка); Не страх смерті керував у цю ніч фельдшером Щорсом,— прийде час, і він сміливо дивитиметься смерті в очі, він просто зневажатиме її (Ф. Скляр).вот

Чутливою була душа Тараса Шевченка. Пекучого болю завдавали поетові-гуманісту страждання народу, безмежною ненавистю до гнобителів було сповнене його серце. Саме тому одним з перших залунав голос митця проти воєнних дій російського уряду на Кавказі в XIX столітті. У контексті творів російських письменників, які возвеличували "покорителей Кавказа", вражаючим протестом сприйнялась поема генія України "Кавказ", у якій автор не тільки виступив проти надмірної жорстокості завойовників, а й засудив загарбницьку політику самодержавної Росії.
Іван Франко назвав поему "Кавказ" "одним величезним вибухом чуття". Справді, імпульсом до написання цього твору стали емоції і переживання автора з приводу подій, що відбувалися на Кавказі, і загибелі в бою його товариша Якова де Бальмена. Саме звістка про смерть друга стала поштовхом до створення поеми. Таким чином, у творі розкривається тема особистого переживання ліричного героя, що переплітається з переживаннями, викликаними політикою геноциду царського уряду на Кавказі.
Автор вдається до прийому перевтілення ліричного героя, внаслідок якого створює монолог колонізатора, що є пародією на царські маніфести, які вихваляли Російську імперію. Колонізатор закликав приєднуватися до імперії, в якій все є і багато чому можна навчитися: "зорі лічити", "гречку сіяти", і програвати людей в карти або "по закону" продавати. Засобами пародії автор в монолозі колонізатора розкриває сутність політики і світосприйняття царського уряду. Так, колонізатор щиро дивується, чому народи не "повинні платити за сонце", а далі вихваляється, що у них все є: МОЖНО ???