Cкласти 4 реченя із словами вірний, правильний, вдача, удача, результат, наслідок, вважати, рахувати, в кожному реченні по 2 слова

Я вважаю, мій друг вірний мені  та правильний у складних життєвих ситуаціях!
Коли удача переслідує людину в житті то як наслідок вона дуже успішна та щаслива.
Рахувати складні математичні рівняння та логічні задачі-така його вдачаю

О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... Олександр Олесь Багато сучасних учених стверджують, що українська мова - одна з найкрасивіших мов світу. Але що таке красива мова і як можна об'єктивно визначити «мовну красу», коли у світі існує понад сім тисяч національних мов і кожна є рідною для певного народу, а відповідно, і найкрасивішою? У мовознавчій науці це визначається гармонійним поєднанням приголосних і голосних звуків у межах складів кожного слова, чергуванням і процесами спрощення, повноголоссям тощо. Враховуючи ці особливості (їх ще називають засобами милозвучності), учені справді мають підстави стверджувати, що українська мова поряд із італійською є однією з найкрасивіших мов світу. Однак чи погодяться з таким твердженням англійці, для яких взірцевою є мова Дж.Г. Байрона, або німці, які впевнені в тому, що лише мова И.В. Гете заслуговує на звання найкрасивішої? А може, фіни, мова яких послуговується дуже малою кількістю голосних звуків, що суперечить законам милозвучності, визнають свою мову негарною? Кожна національна мова - унікальна, самобутня, для кожного народу вона найкраща і наймиліша, а тому слід по-іншому розуміти мовну красу. На мою думку, справжня краса мови полягає у вмінні нею користуватися, у дбайливому ставленні до неї, у прагненні кожного говорити правильно. Мова стає по-справжньому гарною і приємною лише тоді, коли той, хто говорить, сам отримує насолоду від неї: В словах ні іржі, ні олжі Не любить мова жива, Бо мова - це пісня душі, Покладена на слова. Рідна мова - завжди красива, бо є найбільшою духовною коштовністю народу, скарбницею його мудрості, яка передається від покоління до покоління із настановою берегти й плекати її. О місячне сяйво і спів солов'я, Півонії, мальви, жоржини! Море брильянтів, це мова моя, Це - мова моєї Вкраїни! (В. Сосюра) Українська мова має дуже багато засобів для вираження найрізноманітніших почуттів, а найбільше - почуттів ніжності й любові. Саме тому поети завжди так захоплено відгукуються про неї, як, наприклад, співець мовної краси В. Сосюра. Ніжна українська мова пробуджує в нас найкращі почуття, вона освячена любов'ю до найдорожчих людей, вона завжди з нами, поки ми є на цьому світі, поки кохаємо й творимо добро, поки гніваємося й прощаємо, поки живе в нас потяг до творчості. У мові - усе життя нашого народу, все минуле й сучасне, увесь навколишній світ: Все в тобі з'єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. Однією з найважливіших запорук краси мови є її чистота. На жаль, не завжди ми дбаємо про правильне слововживання, вимову, побудову правильних висловлювань, які свідчать про чітке й логічне мислення, про те, щоб слова були зрозумілими для співрозмовника, якнайточніше розкривали наші думки та почуття: На все впливає мови чистота: Зір глибшає, і кращають уста, Стає точнішим слух, а думка гнеться, Як вітром розколихані жита. Як відомо, найбільше про чистоту та правильність мови дбають письменники - справжні «майстри слова», які, власне, і є творцями мовної краси. Однак по-справжньому красивою мова буде лише тоді, коли це намагатиметься робити кожний із нас, адже чистота мови означає чистоту думки й почуттів її носія, а отже, і народу в цілому. З перших хвилин життя людина потрапляє у світ неповторної рідної мови, яка супроводжує її протягом усього життя. Кожне слово, кожен звук рідної мови - найкрасивіші, тож нехай ця краса ніколи не в'яне і викликає у нас почуття гордості щоразу, коли звучить наша українська мова - одна з наймилозвучніших мов світу.

Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") — "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні". 

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня". 

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки... 

За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя "плаксиве щеняче скімління". 

Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: " в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь", — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя. 

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга 

Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.