Твір на тему "твої дії в екстримальній сетуації"

Кожний з нас любить відпочивати,або ж просто весело проводити час з друзями. Та нерідко буває таке,що стихійні лиха дають про себе знати. Найгірше,якщо немає поряд нікого,але діяти треба.
Отож,якими були б мої дії в екстстримальній ситуації? Якби трапилася така ситуація,що почався землетрус в багатолюдному приміщенні,такому як школа,театр або кінозал,то діяв я би ,напевно так. Намагатися не панікувати,якнайшвидше покинути приміщення,при тому ж не штовхаючись ,але й не надто повільно,в темпі. Якщо ж удалося вийти з приміщення,треба насамперед намагатися покинути зону ризику,а саме багатоповерхові будинки,магазини і так далі. Треба знайти безпечне місце.
Звісно,я не хочу ,щоб лиха траплялися,проте ніхто не застрахований .

Объяснение:

Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.

Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.

Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?

Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.

1. На хвилину раптом стихли голоси й спинилися тіні. 2. З глибини землі цупке коріння тягне цілющі соки і на живих гілках дуба проростає зелене листя. 3. В країнах теплих, полудневих злітає дощ із хмар рожевих, і переймають на путі його проміння золоті. 4. На річці бухикнуло весло та злякано крикнув кулик. 5. Ще мить — і сад загубить пишну вроду. 6. Уже давно стояла ніч над землею, і зорі виблискували з темного неба. 7. Чого світання так яснім в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка? 8. Черкне хтось сірник — і на мить виткнеться з пітьми з десяток сірих облич. 9. Колихнулося золоте море хлібів, і жайворонка не стало чути.