Мий день народження план; 1) радисне очикування свята 2)пидготовка до святкування 3)витання батькив та бабуси й дидуся 4)поздоровлення у школи 5)святкування з друзями 6)родинна вечирка 7) подарунки. (под этот план сложить текст) !

                               Мій день народження! 
Нарешті настав цей чудовий день.Так довго я його чекав,щитав по-календарю дні і ось він настав -мій день народження.Зарання я зробив за запросив моїх друзів,попросив батьків про торт,Який я мрію,щоб був у мене.Я дуже мріяв,щоб моє свято було найкраще серед усіх в моєму класі. 
   Мої батьки запитали ,яке я хочу ,щоб у мене було свято.Багато шариків,друзів,подарунків.ми вирішили робити моє день народження у домашній обстановці.ГАрно прикрасили дім,запросили клоунів та фокусників. 
  Якось рано я проснувся і мої батьки,бабуся та дідусь,уввійшли в мої кімнату зі словами:"З днем народження!Вітаємо!"Багато подарунків,а шариків...стільки скільки я мріяв.Я був найщасливішою дитиною у світі. 
  Коли я прийшов у школу,у мене було таке відчуття ,що про моє свято всі забули.Я уввійшов в клас,де в мене мав бути перший урок,всі мої однакласники були вже там разом з класним керівником вони на весь клас закричали:"З Днем  народження".Як мені було приємно... 
 Ось і настав кінець цього чудового дня,я таак за сумував,але мої бутьки влаштували вечірку,запросивши моїх друзів та одноклассників.Багато подарінків мені подарували і я побачив нарешті довгоочікуваний телефон.Я дуже люблю це свято.

П'яте колесо до воза – як торішній сніг.

Грати на нервах – тріпати нерви.

Підвести під монастир – загнати на слизьке.

Сидіти склавши руки – бити байдики.

Крутитися як білка в колесі – крутитися наче курка в решеті.

Між молотом і ковалдою – між двох вогнів.

Бісики пускати – грати очима.

Забивати памороки – забити тяму в голові.

Умиватися слізьми – розсипати кислиці.

Вбиватися в колодочки – зводитися на ноги.

Води не змутить – на голові воду носить і не хлюпне.

Піймати облизня – пошитися у дурні.

Піймати на гарячому – за руку зловити.

Між небом та землею – ні туди ні сюди.

Записати собі на лобі – в тямки вбити.

Замовляти зуби – замилювати очі.

Передати куті меду – перегнути палку.

Межи хатою й коморою заблукати – серед села дороги не знайти.

Закінчивши денні справи, закривши задачник і зошит, поклавши собі на коліна кішку, потягнешся рукою до книги, щоб перенестися в інші світи. Разом з капітанами ти відправишся в невідомі далекі країни, або в печери і підземні озера, або на неіснуючі планети у пошуках пригод, або з водолазами у пошуках Атлантиди.  

Книги переносять своїх читачів в найрізноманітніші місця і епохи, недоступні літакам і потягам.

Перед тобою проходять чужі долі, чужі радощі і чуже горе, ти горюєш і радієш разом з героями, занурюючись в чарівні казки або веселу повість. Буває, відкривши книгу десь на середині, вже не можеш відірватися і дочитуєш все до кінця, боячись втратити хоч би рядок.  

Закриваються очі і злипаються вії, але ти пливеш по цьому морю рядків : ну ще трохи, ну ось тільки дізнатися б, куди насправді привела Дон Кихота ця дорога? Чи переміг Ахілл Гектора?

Представимо на хвилину, що немає на світі книг : немає Чебурашки, Хоттабича, Незнайка, Гаррі Поттера, Чипполіно, Буратіно. Без них життя відразу стає тьмяним і сірим, нудним і безрадісним.  

Про це дуже цікаво написано у Карлоса Руиса Сафона в його фантастичному романі "Тінь вітру" . Батько, згідно традиції, літнім ранком повів свого сина на ім'я Даніель вибрати свою першу книгу на Кладовищі Забутих Книг. Це  щось подібне до складу або музею, де зберігаються старі і забуті книги. Вибрана книга уразила Даниеля до глибини душі і визначила його подальшу долю.

Ось чому ми любимо книги - вони відкривають нам шлях в невідоме, відкривають секрети і таємниці, учать мріяти, діляться знаннями про устрій світу. Книга - як корабель, а її сторінки - як вітрила, а ти відправився в кругосвітню подорож в нескінченний світ слів і образів, героїв і негідників, старовини і далекого майбутнього.