1. складним є речення а віє вітер на долину, колише билину. б усе порожевіло: кременисті шпилі, грюкочучий дніпро, унизу, далекії темнії гаї на верховинах і прудка пташка понад дніпром. в світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах. г і зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько. 2. складносурядним є речення а півень стояв на порозі у хліві, стріпував крильми, наче поривався летіти понад мерехтливим сяйвом снігів. б вийшов на сизу піщану косу і, струсивши воду, знову заіржав грізно та бойовито, перегукуючись із громами. в у кожному готовому набої не тільки витрачена моя енергія, а й якась невловима частка самого мене. г можливо, не тільки лісник, а й школярі-юннати навідувалися сюди ще та ще в інші знайомі їм місцинки. д мар’янка, сидячи обабіч дороги, гірко плакала, утираючи сльози рукавом, від того, що відстала від валки, загулявшись у лісочку. 3. складносурядним є речення а встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови. б українці мають усі підстави пишатися тим, що їхня батьківщина не раз переживала дні сили і слави, мужньо переносила найважчі випробування. в слово – срібло, а мовчання – золото. г культурна людина та, яка залишається культурною. д у товаристві запорожців понад усе цінувалися сміливість, кмітливість, добре серце і, звичайно ж почуття гумору, яким було пронизане все життя січі. 4. складносурядним є речення а т.шевченко ще змалку купався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх народними піснями. б прислівник звик, незмінюваний в мові, ознаки різні виражать при слові. в відомо, що мова кожного народу – явище давнє. г сонце, те невипуще джерело життя, огріває своїм блискучим промінням усю землю. д скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня. 5. складносурядним є речення а треба слову радощів додати, щоб уміло душу звеселить. б чого навчився, того за плечима не носити. в як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи не важкий мій хрест. г батьківська хата – це те, що завжди згадується, спиниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. д слово – клітина мислі, артерія сили духу, і тільки воно єднає різні людські береги. 6. перепишіть, виділіть граматичну основу , виконайте синтаксичний розбір уночі була гроза, а ранок видався ясний на диво. ти даєш мені сонце погоже, і повітря даєш, і снагу. билося серце, і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого. може, квіти зійдуть – і настане ще й для мене весела весна.