Письмовий докладний переказ розповідного тексту з елементами опису пам'яток історії та культури в публіцистичному стилі (20-30 речень)

АРОМАТ ЛЬВОВА

   Після кількагодинної прогулянки вулицями Львова починаєш від­чувати себе мислителем загальнолюдського значення. Сюди приїжджа­ють не просто подивитися, а духовно наснажитися. Не один колиш­ній львів'янин, нині мешканець Києва, а чи Москви, чи Нью-Йорка, сподівається знову наситити своє серце флюїдами Львова, відчути со­лодку відповідність свого внутрішнього ритму з пульсом буття. У ту мить, коли довговічне каміння нашіптує про нетлінні цінності світо­будови, коли історію прочитуєш навіть дотиком руки,— кров по жи­лах струменить так лагідно, як вода лісового струмочка.

   Різноманітні вежі, шпилі, куполи, колони є ніби вулканічним ви­верженням духовної магми людства, яка так буйно прорвалася назо­вні з невидимих глибин у цьому місті, що зветься Львовом, і засти­гла в дивовижних архітектурних формах. Тут сповнюєшся відчуттям, що життя не минає даремно.

   Невеликий архітектурний комплекс Вірменського катедрального собору є питомим фрагментом Львова, без якого той не був би самим собою. Мікросвітові собору притаманна аура, у якій народжуються емоції, здатні народжуватися тільки тут.

   Заснований 1356 р., він став і культовим осередком численної вір­менської громади й одним із культурних центрів львівського поспіль­ства. Щоразу, крокуючи Вірменською вулицею, радо відчуваєш, як силует вежі храму, спроектованої Петром Красовським із Лугано, ла­гідно проникає в твою свідомість. Відгороджене ґратками подвір'я Вір­менського собору викликає непереможне бажання потрапити під його склепіння, бо здається, що, ступивши за цей поріг, опиняєшся в іншо­му вимірі простору і часу. І ось ти стоїш між сивокамінними колонами аркадних ніш, та ще за непроникною стіною дошкульного львівського дощу, без якого такі хвилини немислимі: саме дощ створює ледь помітне водяне екранне полотно, на якому пробігають живі картини минулого. І це казково! А якщо спроби споглядання візій виявилися марними, то можна згадати яскраву сцену з відомого кінофільму за участю Михай­ла Боярського «Д'артаньян і три мушкетери», у якій відбувається дуель гасконця з Атосом, Портосом і Арамісом. Місцем зйомки її й стало це подвір'я. Тут же — надгробки з епітафіями 600-річної давності, з яких удається зрозуміти хіба те, що й могили не вічні.

  Вулиця Вірменська — одна з не багатьох, яка передає львівську старовину найчіткіше, так би мовити, стійко утримує її аромат. Лако­нічна й виразна форма ренесансного порталу житлового будинку № 20 чи не найкраще засвідчує собою XVI ст., яке на Вірменській «випи­нається» з багатьох кутків і ніяк не поступиться наступним століттям. Навіть Хронос, котрий є символом швидкоплинності часу, фігурою котрого оздоблений фасад однієї з найцікавіших кам'яниць Льво­ва — ампірний будинок «Пори року», ніяк не може зарадити такому повільному рухові століть на цій вулиці. Навіть зодіакальний фриз, яким оздоблено цю ж кам'яницю, своїми дванадцятьма сузірними зна­ками втричі швидше лічить перебіг року, однак історична зміна віків усе одно ледь торкається вулиці Вірменської. Приваблюють рельєфи роботи Гартмана Вітвера на сусідній кам'яниці № 21, на яких пра­давні міфологічні мотиви, напевно, також покликані символізувати людський поступ через народження нових поколінь. Поколінь, яким хоч і накреслено передавати одне одному естафету конкретної миті — «тепер і тут», а все ж таки судилося колись оволодіти часом завдяки подоланню простору... 

Поясніть прислів'я терен груш не родить.

Діти схожі на своїх батьків. І часто схожі не лише зовнішньо, але й наслідують риси характеру та модель поведінки в тій чи іншій ситуації, повторюють долю своїх батьків. Перебуваючи у тісному контакті, обмежені спільним простором, діти можуть "приміряти на себе" негативні риси характеру, або звички батьків, такі як куріння, вживання алкоголю, надмірне споживання шкідливої для здоров'я їжі (фаст-фуд), неохайність тощо.  

Тож якщо батьки – це терен з численними колючками та дрібними терпкими плодами, що відображають їх вчинки та риси характеру, то не варто чекати соковитих плодів – дітей-грушок.

Цікава інформація. Існує багато схожих прислів'їв російською мовою: "от осинки не родятся апельсинки", "не расти яблочку на ёлке", "не растут на вербе груши", "от осины яблочку не родиться", "от рябины не родятся апельсины", "от терновника не жди винограда", "каков корень, таков и отросток". В українській мові – "осика груш не родить".

Пояснення:

Дієприкметник-це форма дієслова , що виражає ознаку предмета за дією або станом , поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими і відповідає на запитання який? яка? яке? які?

Відповідь: правильні відповіді виділені чорним.

1.Усі слова — дієприкметники в рядку: А вишитий, зрізаний, побудований, будівельний Б погоджений, стрижений, записаний, письменний В люблячий, коханий, улюблений, пещений Г оновлений, оновлюючий, зроблений, лежачий.

2. Усі слова — дієприкметники в рядку: А контужений, поранений, вбитий, мертвий Б заасфальтований, бетонний, асфальтовий, бетонований В здобутий, збережений, позеленілий, сидячий Г купаний, вимитий, висушений, чистий.

3. Дієприкметник є в реченні: А Затремтіли зірки посмутнілі  і погасли в імлі голубій. Б Любив я, їдучи на возі з лугу, дивитися, лежачи, на зоряне небо. В Знову схопився шалений вітер, що рвався на всі боки, наче не знав, якою дорогою йому летіти. Г Загелготали дикі гуси, простуючи кудись високо під необмежним небом.

4. Дієприкметник є в реченні: А Над лісом загорілась срібна сережка, засвітивши золоте павутиння межи гіллям старої сосни. Б Мовчить і гнеться, як жива, в степу пожовклая трава. В Хвилі юрбою шумують, ламаючи лід. Г Зашумів вітер, пробігаючн синім лісом.

5. Дієприкметник є в реченні: А Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав прибиті морозом кетяги. Б Ударяючись об повалені паркани, вітер тоскно завивав. В Незабаром, швидко наближаючись, посунули важкі громаддя хмар. Г Земля здригалась, чекаючи дощу.

6. Дієприкметник є в реченні: А Денис, взутий у гумові чоботи, скочив у воду і потяг човен за ланцюг. Б Узбережні села проклинали болото, задихаючись від смороду гнилих водоростей. В На столі лежав черствий окраєць гречаного хліба. Г І кожен звук, не сплівшись з іншим звуком, пливе, хитаючись, над глянсуватим бруком і меркне у безлунній самоті.