Продовжте текст своїми роздумами про те ми має держава дбати про популяризацію творчості талановитих українських митців чи все ж таки справжній шедевр рано чи пізно знайде свою аудиторію поціновувачів і без будь-якої підтримки.сформулюйте тезу наведіть два переконливі аргументи й проілюструйте їх .зробіть висновокобсяг-до однієї сторінки)

На мою думку , вона повинна дбати про молодих митцiв. В Сучасному свiтi держава популяризуэ тiльки те, с чого вона матиме вигоду , адже погодьтесь, це не справедливо! Багато людей , зрiлого та малого вiку мають творчi таланти ,але не мають достатьно коштiв аби це пропiарити. Це не справедливо. Думаю, зi мною багато хто погодиться , справдi? Я вважаю , що це питання треба вирiшити як найшвидше! Можливо, размiстити оголошення в газетi,розповiсти друзям, передати по радiо , звернутись до вiдповiдних служб-кожен може з цим упоратись! Це не складно , а скiльки в нас невiдомих майстрiв! Один ,два? Нi, набагато бiльше! Тому давайте не будемо равнодушнi. (Писала сама,надеюсь, оценишь с: )

Про Івана Франка ,Максим Рильський сказав:" Як не міг Леонардо да Вінчі бути тільки живописцем або тільки скульптуром так не народжений був Іван Франко на те, щоб усю силу свого розуму, темпераменту й таланту спрямувати якимось одним річищем..."2."В умовах власної держави, Довженко виріс  на світового генія"-сказав у своєму виступі на урочистому зібранні Євген Малюнок. "Життя мені всміхалося - говорив Іван Франко - діти були тим весняним промінням ,яке зігрівало моє серце.3."Я чув про це "- сказав він і додав "А хто  не чув.?" 4.Добре виявляє наше ставлення до паліїв війни вираз :"Хто взяв меч- від меча і загине"- хоч меч ,аж ніяк не є зброєю сучасних бійців.

Я поки не вирішив, чим буду займатися, коли стану дорослим. Вибір покликання — непроста справа, адже цікавих професій на світі дуже багато.

Можливо, я стану лікарем і зможу побороти самі підступні захворювання. Або, простромивши космічний простір, побуваю в інших світах. А може бути, буду вивчати таємничі куточки нашої планети, або займуся вирощуванням хліба. А може, піду в вчені і знайду нове джерело енергії, або просто винайду кухонного робота, який буде замість мами готувати обід і мити посуд.

Я всього лише п’ятикласник, і мені важко сказати, ким я буду. Але я чудово розумію, що знання, отримані в школі, обов’язково до мені в майбутньому, коли я стану трудитися на користь суспільству.