Весна. жваві ластівки метушливо й весело клопочуться коло свого гнізда. в одчинене вікно доносяться в хату з палісадника пахощі від бузкового цвіту. в кімнаті, прикрашеній кретоном і обставленій м’якими будуарними меблями з явною претензією на кокетування, не дивлячись на ясне сонячне сяйво, горить перед овальним люстром на столі лампа. на кріслі сидить перед нею молода, струнка панночка, русява, з кирпатеньким носиком і трошки примруженими короткозорими очицями, що виблискували часом задерикуватим вогником. панянка нагріває на лампі металеві частини ручки до писання і на ній закручує спереду кучері. за спиною в неї стоїть із кофточкою в руках дівчина років тринадцятьох, що, видко, вчасно прибула з села. випнуті від худорлявості лопатки не дозволяють дати їй цих років, її каштанове волосся, що, вигорівши на сонці, змінило яскравість свого кольору, причесане гладенько і заплетене в одну тоненьку кіску з червоним кісником; на блідому, трохи вилицюватому, але з правильними рисами личку тремтить вираз полохливості й переляку. коло вікна на канапці напівлежить зовсім уже одягнена до виходу, доволі повна чорнява панна, трохи старша за русяву панянку і, видко по схожості, сестра її. вона нетерпляче б’є парасолькою по черевиках і нарешті не витримує: — та цьому кінця немає! сиди й чекай! чому ти не купиш завивалок? не надокучить хіба морочитись із цими ручками: чадить навіть відчинене вікно не є! — а ти вийди, хто тебе тримає? — огризнулася білявенька.— ой! ось тільки через тебе обпекла купи! стану я на дурниці викидати гроші — дивно, — усміхнулася чорнява, — з одного боку стільки претензій щодо вбрання і всіляких нісенітничок, а з другого — скупість на — справа йде не про нісенітнички, а про витонченість та порядність, — підкреслила білявенька, — що про них ваша милість і тями не має; адже ж вам байдуже вийти на вулицю і в подраних рукавичках, і в невичищеній кофточці, і з кучмою, що стирчить з пом’ятого адже ж ви з лінощів не подбаєте про себе, так що іноді сором іти — і не ходи! — відповіла байдуже чорнява.— хто тебе прохає? а я не стану на цю порядність витрачати половину — а звісно, на романи з цигарочкою приємніше витрачати час? — атож, значно приємніше: менші принаймні витрати на — подумаєш, яка добротлива! — заперечувала ущипливо русява й роздратованим рухом шпурляла шпильки, прищіпки й папільотки.— чорти прокляті! ніяк не де це довгі шпильки? завжди це ти їх, наталю, береш, щоб напихати в гільзи тютюну. ( написать красивый план зарание

1. Настала пахуча і чудернацька(чудова) весна.
2. Затишна кімната.
3. Молода, струнка панночка(дівчинка).
4. Дівчинка зі села, в руках якої кофтинка.
5. Дівчинка, яка не виглядає на свої 13(тринадцять) років.
6. Старша сестра, або чорнява панні.
7. Розмова між чорнявою та біленькою.
8. Захист русявої дівчинки від чорнявої панні.

Літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. Я так вважаю. Влітку можна відпочивати на природі: на морі, на березі річки, озера, в лісі, в парку або на галявині. А можна відпочивати просто у своєму дворі, на дачі,у затишному куточку. Влітку добре: навколо зелено, квіти. Вечори теплі, світлі, темніє пізно.

Цього літа я відпочивав на природі. Ми з батьками виїжджали на берег Дніпра та жили там у будиночку на базі відпочинку. Поруч ріс сосновий бір з високими, золотистими соснами. Там добре було гуляти в сонячні дні.

Тато з іншими рибалками ловив у ріці рибу на різні вудки. Він вставав дуже рано, ще тільки займалася зоря на небі. Він будив мене, я сам його просив це робити, тому що хотів з ним на риболовлю. Вранці вода у Дніпрі була тиха. Вона блищала, як дзеркало. Ми ловили рибу, але небагато, бо це була більше спортивна риболовля, ніж добування риби. Удень я відсипався після риболовлі, а потім виходив гуляти. Увечері я ще допомагав татові та мамі смажити шашлики на вогнищі.

Ще ми часто брали човен на базі та каталися по озеру. Я навчився гребти дерев'яними веслами! У мене виходить не гірше, ніж у мами. Ми брали в човен своїх знайомих, тітку, яка відпочивала в сусідньому будиночку, її доньку Лізу.

Той час літніх канікул, що я не проводив на природі, я провів у місті, у себе вдома. Я грав у комп'ютерні ігри, читав книжки та журнали, їздив на пляж, спілкувався з друзями. Мені сподобався мій літній відпочинок.

Твір на тему «весна прийшла»

прихід весни можна вгадати за ароматом свіжості, який є її. так і кажуть: «у повітрі пахне весною». запахи весни бувають різні. спочатку, коли тане сніг, весна пахне м'якою вогкістю. по дорогах біжать струмочки, з дахів краплі. перестук крапель чути звідусіль. іноді з гуркотом відриваються від дахів, та розбиваються на асфальті підталі крижані бурульки. з кожним ранком все помітніше, як меншає на вулиці снігу та льоду.

потім, коли сніг майже зійде, весна пахне мокрою землею. це означає, що грунт відтанув після холодів та оживає. напровесні на вулиці ранком стоять густі тумани. під їх покровом крізь землю тихенько пробивається перша зелена травичка. щоранку помічаєш, що її стає все більше. озирнутися не встигнеш, як свіжа трава одягне землю в нове зелене убрання. а ще тиждень тому сира земля стояла голою, без єдиної травинки.

навесні знову починають лити часті дощі. вони ще прохолодні, але вже не крижані, як пізньої осені. по ранках ще холодно, а вдень, коли пригріває сонечко, стає тепло. не знаєш навіть , як вдягнутися правильно.

нарешті дерева та кущі. вони готуються до літа. по стовбурах біжать свіжі соки, поступово набухають бруньки. вони розгортаються в перші, ще дуже маленькі та клейкі листочки. перша зелень радує око. в цей час я так радію цим скромним першим проявів весни, як потім влітку не радію навіть найпишнішим квітам.