Твір - розповідь на тему "чим багатий мій народ" використовуючи речення з кількома однорідних членів, вставні слова.обсяг - до 1 ст.

Батьківщини і народу єдині і нерозривні. І якщо я кажу про багатства свого народу, я одразу уявляю собі живе море золотої пшениці і неосяжні поля своєї Вітчизни, що розкинулися під блакитним небом. Недарма ж саме ці два кольори – блакитний та жовтий, стали кольорами українського державного прапора.

Наша рідна земля багата родючими землями, настільки гарними, що у роки Великої Вітчизняної війни німецькі загарбники вагонами вивозили її на Захід. Багата українська земля і своїми надрами, які приховують в собі багато корисних копалин, зокрема вугілля і руду, газ і нафту, золото і бурштин. Але найбільше багатство нашої країни – це український народ.

Будь-які матеріальні цінності не можуть замінити духовного багатства наших співвітчизників, його ліричну пісню і милозвучну мову, його численні традиції і славетну історію. Та й сам український характер – доброзичливий, відкритий, щирий – головне багатство України. І це багатство дійшло до наших часів, його ми повинні зберегти і у цілості передати майбутнім поколінням.

У кожного з нас своє поетичне бачення рідного слова, але кожен з нас так само повертається до материнської мови з височінь загальнолюдських естетичних і моральних цінностей.

У майбутньому кожний з нас піде своїм шляхом.Однією з найважливіших його частин є вибір професії.
Саме ким ми станемо, де будемо працювати, з ким спілкуватимемося в майбутньому - ось що важливо.Зараз багато хто з нас вибирає професію через обставини: прохання батьків, друзів,заробіток,елітність,важкість. Звісно, ще залишились ті люди, хто вважає, що всі професії важливі. Я також відношусь до тієї частки населення.
Можливо це й правильно обирати свій шлях за до якихось покажчиків. Та все одно ніколи не можна стверджувати, що не всі професії важливі. Кожна з них несе свій певний внесок в життя і історію людства

Я на цій роботі і швець і жнець, сам вирішую, що робити. Поспілкувавшись  з нашим сусідом, можу  говорити про те, що він ні риба ні м'ясо, нічого собою не предсталяє. У мене був конфлікт з директором фірми, він накричав на мене ні за що ні про що, не вияснивши правду. Він насільки скупий, що про нього говорять "ні собі ні людям". Кажуть, що ти зовсім пропав, від тебе уже давно ні слуху ні духу. Неможливо  так жити, щоб усім вгодити - і вашим і нашим. Чому ти не розвиваєшся, не рухаєшся вперед, а стоїш на позиції - ні туди ні сюди. Щось ти таке говориш, що ні в тин ні в ворота.