Скаласти оде велике просте речення, будь ласка

Діти гуляють в садочку між грушею та яблунею.

Відповідь:

МЕНЮРУБРИКИ

МІЙ ЧАС ЗУПИНИВСЯ ТУТ. РОЗПОВІДЬ АМЕРИКАНЦЯ НА КАРАНТИНІ У ЛЬВОВІ

Joe Lindsley

29 березня 2020 27543 0

Джо Ліндслі прилетів до Львова на журналістську конференцію та через карантин змушений був залишитись тут надовго. (українською та англійською мовами)

Фото: Газета «День»

ФОТО: ГАЗЕТА «ДЕНЬ»

У Львові є популярною пісня, у якій є слова «Ми помрем не в Парижі». В епоху коронавірусу вона отримала зовсім інший зміст. Наш час зупинився там, де нас зупинила інфекція. І він змушує переглянути багато наших цінностей, змінити своє ставлення до світу та до себе. Історія американського журналіста Джо Ліндслі, який через вірус змушений надовго застрягнути у Львові та його друзів з різних країн світу.

Коронавірусом була інфікована значна частина відомих людей – принц Чарльз, Грета Тунберг, урядовці й політики з багатьох країн, включно з американськими сенаторами, зірками НБА та футболу, що підкреслює його поширення на весь світ. Він навіть отруїв мої сни: я бачу той самий жах, у якому залишок на шкалі мого інгалятора від астми, який рідко використовую, швидко падає до нуля. Всі ми перебуваємо у стані невизначеності і божевілля, і я чую історії, які дають надію, свідчать про розчарування та розгубленість, від друзів, яких я зустрів під час подорожей світом.

Під час цього карантину я перебуваю в Україні, де випадково залишився, коли музика, як у грі, перестала грати, і нам усім довелося знайти місце для самоізоляції. Я залишився за стінами монастиря ХVII століття як єдиний гість у готелі, і, незважаючи на фізичну ізоляцію, я перебуваю на зв’язку з іншими людьми. Усіх цікавить одне: що відбувається у цю дивну епоху коронавірусу? Ось мої думки.

Пояснення:

1.в

2.в

3. б

4. г

5. 1-б, 2-а, 3-в, 4-г

6. 1- б,2-г , 3-а, 4-в

7. а1

8. Поля ,пробуджені від зимового сну, злегка парували. Налита сонцем і вітрами,

хлюпоче веслами весна. Усі, за винятком Бойка ,дивилися на капітана. Десь за

ланами гомонів ,стихаючи грім. Гордий і волелюбний ,він нагадував сокола.

Іржання те розбилося зараз же на десять відгомонів і покотилося по яру ,і пішло

бродить та гомоніти понад болотечком так, наче не одна конячка заіржала, а при

наймні цілий табун.

9.Ви, дівчатка-подружки, дайте мені сорочки бідненької, але біленької й

тоненької.(просте, односкладне, ускладнене звертанням)

10.До наступного запитання можна переходити ,почувши відповідь на попереднє.

Усе більше закохуючись у цю історичну добу, виникла повага до волелюбності

й непереможності наших предків.