Слово від якого пішло слово стінгазета

Пішло слово "Папір-Папірус"

Кожну людину з раннього дитинства готують до того, що треба вчитися. Коли підліток приходить в школу, його захоплює цікаве життя. Він дізнається ціле море слів, галасливий океан мови підхоплює його за широкими дверима школи. Крізь живі бесіди вчителів, сторінки сотень книг вперше бачиться йому неосяжно-складний всесвіт. На чорній дошці класу різко біліє строга формула математики. Через слово ми дізнаємося те, чого не бачили і не знали ніколи. На уроках української мови ми дізналися, що вивчати будову слова — це захоплююче заняття. На уроках літератури летить радісна і гірка пісня вірша. Уроки природознавства допомагають нам краще дізнатися і полюбити тваринний і рослинний світ лісів, полів і пустель.

Багато таємниць життя відкривається тим, хто вивчає науку, техніку, ремесла, мистецтво. Щоб пізнати мир, треба багато читати, вивчати на уроках, не пропускаючи жодного слова вчителя. Адже тоді можна навчитися розмовляти не тільки на української, але і на іноземних мовах. А це так цікаво! Іноземні мови допомагають нам спілкуватися з людьми з інших країн, розуміти їх, дізнаватися багато цікавого.

Все здійснюється за до мови. От чому треба вчитися.

кам’янець-подільська фортеця (antimurale christianitas – форпост християнства) була споруджена для захисту  турецького мосту, що є сполучним перешийком між старим містом, укладеним в петлю річки, і “великою землею”.

на підставі археологічних даних на території сучасної фортеці в ix –  xii  ст. існував дитинець із земляним валом і дерев’яною стіною, що захищає давньослов’янське поселення галицько – волинського князівства.

дерев’яні укріплення були замінені на кам’яні після пожежі на рубежі  xii  –  xiii  ст. а вже в 1240 році орди батию (1209 – 1255/1256), правителя улусу джучі (золотої орди), розбивши стіни, увірвалися в місто і знищили його жителів. у наслідку чого більш ніж на сторіччя кам’янець перейшов під владу татаро – монгол.

після поразки татар при синіх водах у 1362 році від війська великого князя литовського ольгерда (літ. algirdas 1296 – 1377) фортеця була передана у володіння племінникам князя – олександру, юрію, борису, костянтину і федору. за правління литовських князів (1363 – 1430) фортеця переживає своє відродження і починає набувати свій неповторний вигляд завдяки пожертвам як дрібних шляхтичів і купців, так і римських пап, які надсилали кам’янцю “милостиню святого петра”.