Доберіть три спільнокореневі до слів: ліс, казка, вода, водій. складіть три речення з цими словами

Ліс-лісничий,лісовик,пролісок.
казка-казковий,приказка,казочка
вода-водоканал,водяний,водичка
1.Мій дідусь працює лісничим.
2.У мене був казковий вечір.
3.З крана постійно текла вода.

Образність мови. Не можна розмовляти з аудиторією тільки мовою абстрактних понять, узагальнень, законів, висновків, мовою цифр. Оратор має зацікавити, захопити слухачів ідеями, які він розкриває. І тут образність викладу необхідна. М. Горький зазначав, що мова повинна бути не тільки ясною, простою, правильною, чистою, а й яскравою. Зобразити яскраву, образну картину перед слухачами — залишити вражаючий відбиток у їх свідомості, схвилювати їх.
Образ — це чудова форма ораторського мистецтва. Вона завжди використовувалась у промовах ораторів з трибуни суду.
У справі Віри Засулич, яка обвинувачувалась у замаху на вбивство петербурзького градоначальника генерала Трепова, викликаного беззаконним розпорядженням останнього висікти різками політичного ув’язненого Боголюбова, її захисник П.А. Александров образно змалював картину застосування в Росії різок: “Різка панувала скрізь: у школі, на мирському сході, вона була неодмінною приналежністю на конюшні поміщика, потім у казармах, у поліцейському управлінні. У зведеннях наших кримінальних, цивільних і військових законів різка мережила всі сторінки. Вона складала якийсь легкий мелодійний передзвін у загальному гучноголосому стугоні нагая, кия і шпіцрутенів”.
Образність головним чином досягається за до тропів і стилістичних фігур.
Троп (грец. tropos — зворот) — вживання слова або вислову у переносному, образному значенні. В основі тропа — зіставлення двох явищ, предметів, які близькі один одному за будь-якими ознаками. Народна мудрість говорить: “Без солодкого не відчуєш гіркого, без потворного не будеш мати уявлення про прекрасне”.
Існують такі види тропів: порівняння, епітет, метафора, алегорія, іронія, гіпербола, уособлення тощо.
Порівняння. Це — зіставлення одного предмета з іншим з метою більш яскравої й наочної характеристики одного з них. Наприклад, говорячи про необхідність удосконалення всієї системи освіти і про те, як важливо молодих людей навчити творчо мислити, підготувати їх до життя, можна навести образне висловлювання, яке використовує порівняння: “Ще стародавці говорили, що учень — це не посудина, яку необхідно наповнити, а факел, який необхідно запалити”

Яскраві весняні квіти серед сухих трав і торішнього листя не залишаються непоміченими. І от уже в руках у «любителів» природи букетики з квіток підсніжників, медунки, рясту… Зни­щуючи надземну частину, ми завдаємо рослині великої шко­ди. Наступного року весняний килим не буде вже таким ба­гатим… Ще більшої шкоди завдають ті, хто викопує рослини разом з підземними частинами. Поки що не всім рослинам загрожує загибель, деякі з них дуже поширені в природі. Але є види трав з досить обмеженим місцезростанням — їх називають ендемічними (тобто «місцеви­ми»). Трапляються вони тільки в певній області, місцевості. Кожний вид чимось цінний, і якщо не сьогодні, то в май­бутньому наука може відкрити його корисні властивості. А він може загинути, якщо непродумано проводити меліоративні ро­боти, безконтрольно вирубувати ліси, неправильно застосову­вати отрутохімікати, випалювати ділянки сухої трави вздовж полів, на придорожніх смугах… У приміських зонах природі завдають шкоди ті люди, що визбирують квіти, руйнують ав­томашинами рослинний покрив. Рослини втрачають свою здат­ність самопоновлюватись у попередніх кількостях. Усе менше стає трав з гарними квітками, особливо тих, що цвітуть навес­ні. Рідкісними стали проліски, сон-трава, підсніжники. Усе далі від міст відступають конвалії, фіалки, анемони… Наша держава піклується про охорону природи. З цією метою ство­рені заповідники, заказники. Видано Червону та Зелену книги України. Справі збереження рослин, зокрема весняних, можуть до члени асоціації «Зелений світ», небайдужі дорослі та школярі, юні натуралісти, взявши під захист у своїй місцевості рослини, які зазнають хижацького знищення задля отримання прибутків. Не повинна стояти осторонь цього і міліція, покли­кана виявляти факти незаконного продажу дикоростучих рос­лин, занесених до Червоної (Зеленої) книги України. А поки що майже на кожному велелюдному місці Києва, та й інших міст України, перекупки (а нерідко й дітлахи!) жва­во торгують зникаючими видами рослин. Одні байдуже про­ходять повз них, інші купують крихітні букетики, не задуму­ючись над тим, що, купуючи, стають співучасниками злочи­ну проти природи…