Березень дощ пагорб маюьб нульове закінченн я

Так.Мають нульве закінчення

"Не шукай правди в інших,коли в тебе її немає"      Іноді ми ображаємось на тих людей,які колись сказали неправду,але потрібно задуматись чи ми цього ніколи не робили.Є такий золотий вислів"Стався до людей так,як би ти хотів, щоб ставились до тебе"И це  дійсно так.Якщо ти будешь брехать,то люди які тебе оточують,яким ті сказав вигадану подію ,то вони бідуть вчинити так само.      Що краще солодка брехня,чи гірка правда?На мою думку гірка правда.Тому що краще сказати правду,якої б вона не була.А брехати по-перше не можна і це негарно.По-друге якщо хтось дізнається правду,то тобі буде погано.По-третє якщо,ти будешь брехати то в тебе буде не більше знайомих,а навпаки менше.     Тому,можна зробити висновок:що,брехати не потрібно. 

 Ми вступаємо в життя в епоху інтенсивного розвитку не лише науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічного про­гресу: забруднення повітря, високий рівень шуму та радіації, страшні людські хвороби. Про це все я дізналася з газет, журналів, книжок, телепередач. Людству загрожує загибель у найближчі часи, якщо во­но терміново не змінить свого ставлення до природи, не переосмис­лить життєві цінності.

     Ця проблема цілком стосується і нашого міста. Дуже прикро ди­витися, як вирубають дерева перед будівлями, забруднюють колись квітучі зони відпочинку в парках. На мою думку, необхідно розроби­ти цілу програму щодо поліпшення стану екології в місті, займатися пропагандою зелених насаджень.

     Нещодавно у книзі «Твоя планета Земля» я прочитала про конкурси на краще подвір'я в Голландії. Являєте, там кожного місяця визначають переможців у такій номінації! Господарям присвоюють звання почесних мешканців міста і нагороджують премією для подальшого поліпшення паркових зон. А в Харкові ще в 1988 році відбулося перше в Україні дитяче природоохоронне свято — День деревонасаджень. У центрі міс­та було висаджено понад 5000 дубів, ясенів і кленів. Невже ми цього не зможемо зробити?! Отак, зібравшись гуртом, прибирати вулиці міс­та, садити дерева та кущі, а потім усе це дбайливо зберігати!

      Особисто мене ця тема настільки хвилює, що я навіть у створенні власного проекту (це було домашнім завданням з інформатики) зро­била студію флористики. Мені дуже хочеться, щоб наше місто було схоже на величезний сад, а в ньому жили щасливі люди. Але це все може статися тільки тоді, коли всі цього забажають і зрозуміють, що Земля не належить нам — це ми належимо до землi