Як тільки поч…нуться жнива, приносить бат…ко пуч…к пш…ничних колосків і чіпляє над вікном. У хаті пахне полем. І радіс…но якось стає. В..сить пуч..к пш…ничних к..лосків літо, в…сить осінь, весну аж до нового вр..жаю. А потім – бать..ко пр…носить свіжі колоски. Бат..ко любить працювати в полі і я ..малку полюбив землю, пш..ницю, степ. (Не)має нічого кращого, ніж вийти (рано)вранці в поле й зустріти схід сонця. Ця врочиста хвилина у пам’ятку мені змалечку. І тепер я люблю, як червоніє небо на сході, як випливає (з)за гори велика золота куля, як займаються іскорки в краплинах роси. Коли сходить сонце пахне пш…ниця, пахне земля... І такий малий світ...

напевно на землі немає ні однієї людини, яка б не любила зимових канікул. як правило, це пора різдвяних свят із купою позитивних емоцій. я завжди намагаюся проводити їх у сімейному колі. люблю, коли вдома яскраво миготять святкові вогники, а в гостинній відчувається неповторний аромат щойно прикрашеної ялинки та мандарин.

можна досхочу бавитись в цікаві ігри, або переглядати улюблені фільми. залишається дуже багато часу, аби просто провести його зі своїми рідними. власне це й є найприємнішим моментом.

традиційно, кожного року ми з моїми друзями на різдвяні свята завжди ходимо до новорічної ялинки, щоб порозважатися та подивитися на виставу із головними героями багатьох казок , снігуронькою та дідом морозом.

в цей же час збираються гості, тому у нас вдома завжди можна почути голосний сміх та веселі розмови. на одне з моїх найулюбленіших свят – різдво, збирається вся наша велика родина. святковий стіл переповнений смачними стравами та солодощами, проте частування розпочинається з куті.

після вечері я разом із своїми товаришами, приїжджими братами та сестрами йдемо колядувати. за традицією співати колядки потрібно пізно ввечері, проте моя мама не дозволяє мені цього робити так як окрім себе я повинен подбати і про своїх родичів, які зовсім не знають міста. і хоча нас час обмежений, ми намагаємося відвідати якнайбільше домівок. як правило,  

наша компанія не обмежується однією колядкою, у нас їх декілька. співаючи, ми сповіщаємо усіх людей про народження ісуса христа. за це ми отримуємо цукерки, мандарини або ж дрібні гроші.

дівчата цього дня збираються разом, аби поворожити на свого судженого. це вони роблять з розтопленого воску зі свічки, який виливають у воду. подружки ніби там щось бачать, а потім лише голосно сміються.

наступний ранок розпочинається з того, що ми хвалимося перед нашими батьками своїм заробленим скарбом.

різдвяні канікули ще не закінчились, а я вже починаю за ними сумувати. адже цей час можна провести як найвеселіше.

Нещодавно я прочитав книгу "Карлсон, який живе на даху" її автор - Астрід Ліндгрен. У цій книзі розповідається про веселі пригоди кумедного чоловічка Карлсона та маленького хлопчика. якого всі називали Малюк. Карлсон винахідливий, непосидющий бешкетник. який завжди вплутує Малюка в різні пригоди. А Малюк, який любить його, допомагає, в цих іноді небезпечних пригодах. 
При цих непосидь знятий мультфільм, але книжка набагато цікавіша. В книзі набагато більше розповідей про Малюка і Карлсона. Вона цікава і захоплююча, ця книга навчає нас дружбі.