Напишіть вільне есе про проблему, що порушено на ілюстрації до вправи 5.

Що є для мене коштовним у житті? Як не загубитися у юрбі? І як не проміняти неповторне? Ці питанні турбують не лише мене, а й більшість населення нашої держави. Коштовне. Для мене це Батьківщина , де спілкуються рідною мовою, де вчать мислити української, відповідати – українською, молитися, співати – українською, де не соромляться того, що ти заговориш Українською. У моїй країні багато недоліків. Утім, як і в будь-якій іншій. Ідеш Сумською з її шикарними магазинами і салонами, повз площу Свободи, повз сад Шевченка, повз Оперний театр і милуєшся всією цією красою. Але знаєш, що варто звернути вправо або вліво - і опинишся в старих брудних двориках, де багато будинків уже навіть не придатні для житла, і тільки квіти на підвіконнях свідчать про те, що тут усе-таки хтось живе. А дороги? Без сліз та нарікань не можна говорити про це! У такій країні нелегко жити. І нерозумно це приховувати. Але я не хочу і не буду змішуватися з юрбою, яка «скиглить» від незручностей, яка звинувачує всіх у життєвих проблемах: комуналка, високі ціни, низька зарплатня! Я спробую зберегти те неповторне, яке маємо ми всі- українці. Це найкращі, талановиті, людяні, відверті, щирі люди – гірники, волонтери, поети, співці, архітектори, військові- це моя родина і друзі. А ще тут цвітуть вишні навесні. Цвітуть так, як, мені здається, більше не цвітуть ніде.
Ну, а побутові незручності, що ж... Коли-небудь це закінчиться. Україні довелося стільки пережити - тільки голодомор 1933 року і Друга Світова війна забрали мільйони життів! Гарне життя не приходить відразу, не звалюється, як сніг на голову. Воно приходить поступово. От і ми незабаром будемо просто жити - повним життям, а не його чеканням, але для цього треба тільки одне: не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!

1. Щирі почуття прикрашають людину.
2. Ніщо так не прикрашає людину (З.в.) - і школяра, і дорослого, - як скромність (Н.в.), привітність (Н.в.), щирість (Н.в.), доброзичливість (Н.в.). А почуття власної гідності (Р.в.) й честі (Р.в.) ніколи не дозволить принижуватися, бути нечесним. І навпаки: ніщо так не викликає зневаги (Р.в.) й обурення, як вияв підлабузництва, нахабності (Р.в.), бездушності (Р.в.). Тож будьмо, друже, завжди людяними!
3. Останнє речення є спонукальним. Воно окличне за інтонацією.

Життя моїх однолітків через 100 років не можливо уявити, бо ми не доживемо до цього часу, але якщо фантазувати, то мені здається, що через стільки часу світ зробить великий крок уперед і ми разом з ним. Великий прогрес відбудеться у науковій та технологічній сфері. Наше життя  будуть спрощувати машини та роботи, не виключено, що й ми станемо на половину роботами, а може й не на половину. Дуже хотілося б щоб на той час вже винайшли ліки від тяжких, невиліковних хвороб. І всі наші знайомі, родичі та друзі були здорові. Наші сім'ї не будуть знати, що таке війна й тяжкі часи. Всі будуть жити у мирі та злагоді, винаходити все нові й нові прилади, гаджети для ліпшого існування. Вчені вирішать проблеми екології, зможуть контролювати всі процеси у природі. Згодом цивілізація розвинеться на стільки, що Земля перенаселиться й люди почнуть освоювати простори космосу задля знаходжяення житла. Всі планети підкоряться нам. Це дасть змогу не перенселяти Землю, але й не знижувати народжуваність Так, мрії мріями, але потрібно жити сьогоднішнім днем. Всі задуми будуть втілюватись по можливостям...