Нужно сочинение на украинском языке на тему - "наші рідні потребують нашої уваги 9-10 речень"

я маю невелику родину: мама,татусь,я,2 бабусі,дідусь.всі ці люди мої рідні люди.вони потребують моєї уваги.мої рідні люди не молодшають,деякі речі вони не можуть робити,я їм в цьому .я завжди своїм бабусям та дідусю,бо я їх настільки люблю,що навідь зорю з неба принесу,якщо забажають.мої батьки для мене все,без них життя втрачає свій сенс.я піклуюся про них як тільки можу,я хочу,щоб вони були здорові,тоді вони будуть щасливі.піклуйтесь про своїх рідних,вони все,що є у вашому житті.

заходила ніч.

німіє степ і тьмариться.

поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. а місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.

ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

ніч зайшла.

маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

синіють у промінні хатки. у яр потяглися довгі тіні.

тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. по дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч із хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

на нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.

а над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.

розкошами, красою віє над

у яру тихо й сумно. світить над ним місяць. уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. з-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища - тіні. запирскало воли.

за волами виринула й стала в яру волохата постать.

на голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках - батіг. з купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. стоїть і осміхається.

затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.

Бути дорослим - це бути відповідальним за свої вчинки, слова, за тих, хто в тебе потребує! бути дорослим - це вміти підпорядковувати, добровільно підпорядковувати свої бажання інтересам інших людей, інтересам справи, якою займаєшся.бути дорослим - це вміти вирішувати конфлікти ефективним способом.бути дорослим - це мати почуття власної гідності.бути дорослим - це бути собою! бути дорослим - це бути самостійним.і все таки! добре бути дорослим? так! дуже добре! а чи добре бути дитиною ? ! так! добре! адже в кожному віці є те, за що варто дякувати життя! дитинство - це безтурботність, наївність, довірливість, почуття захищеності. отроцтво, юність - це шкільна пора, тобто найшвидше зростання фізичних і розумових здібностей людини, це шкільні друзі, перше кохання, це і перші труднощі і перші радості. а зрілість - це впевненість, відповідальність за вчинки, улюблена сім'я і діти, улюблена справа, це реалізація себе, своїх бажань! чи легко бути дорослим? звичайно, ні! так само, як і нелегко бути дитиною. для кожного життєвого періоду характерні свої труднощі. але тим і хороша життя, що загадуючи свої загадки, вона дає нам шанс їх розгадати. важливо, зберегти в глибині душі своєї дитини, а. п. чехов сказав: «бережіть в собі людину». а мені хочеться додати: «бережіть в собі дитину». любіть його, годуєте його солодкими цукерками, але не перестарайтеся. вибери що сподобається