от которые есть Провідміняти кількісний числівник: 3765 кілометрів потом балы накоплю буду давать больше напишите по укр. Н ит.д. ну ві поняли Р Д

- Привіт, Василю! Куди прямуєш?

- Привіт, Антоне! Ось, бачиш, книжки несу до шкільної бібліотеки.

- Здавати чи як?

- Так, здавати. Це роман Панаса Мирного “Хіба невуть воли, як ясла повні?”. Нам задавали його читати.

- Давай і я пройдуся з тобою. Візьму щось собі почитати. Давно не читав нічого новенького.

- А ти просто сам собі книжки читати береш? Не за програмою?

- Ну ти, Василю, і смішний! Звичайно ж так! Я читати люблю. На цей раз, мабуть, спитаю, чи є в бібліотеці якісь романи Жюля Верна.

- А якщо немає? Тут книжок, я бачу, небагато.

- То візьму в районній бібліотеці, я туди записаний.

- А так що, можна?

- Я ж кажу, Василю, смішний ти! Можна! Ти що, ніколи в бібліотеку не записувався? Ти художні твори в Інтернеті читаєш?

- Оце тільки в шкільну записаний. В мене й Інтернету вдома немає. Я поза шкільною програмою нічого не читаю.

- Даремно, друже. Давай, коли я наступного разу буду йти в районну бібліотеку, то покличу тебе з собою. Записатися туди коштує всього три гривні на рік.

- Давай, може, щось цікаве там надибаю! Ну, прийшли! Запитуй, що ти там хотів!

- Тепер — цить... В бібліотеці галасувати не можна...

Володимир ... повернувся до Києва. І коли прийшов, повелів перехилити ідоли - одних порубати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив'язати до хвоста коня і волочити його з гори по Боричевому узвозу до струмка і приставив 12 мужів колотити його палицями. Робилося це не тому, що дерево що-небудь відчуває, але для наруги біса, який обманював людей в цьому образі, - щоб прийняв він відплату від людей. "Великий ти, Господи, і дивні діла твої!". Вчора ще був шануємо людьми, а сьогодні осміяний. Коли вабили Перуна по Струмка до Дніпра, оплакували його невірні, тому що не прийняли ще вони святого хрещення. І, притягнувши, кинули його в Дніпро. І приставив Володимир до нього людей, сказавши їм: "Якщо де пристане він до берега, відштовхував його. А коли пройде пороги, тоді тільки залиште його". Вони ж виконали, що їм було наказано. І коли пустили Перуна і пройшов він пороги, викинуло його вітром на мілину, і тому уславилося місце то Перун мілину, як зветься вона і досі. Потім послав Володимир по всьому місту сказати: "Якщо не прийде хто завтра на річку - чи то багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, - буде мені ворогом". Почувши це, з радістю пішли люди, радіючи і кажучи: "Якби не було це хорошим, не прийняли б цього князь і бояри". На наступний же день вийшов Володимир з попами цариці і корсунськими на Дніпро, і зійшлося там людей без числа. Увійшли в воду і стояли там одні до шиї, інші по груди, молоді ж біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж, стоячи, робили молитви. І було видно радість на небі і на землі з приводу стількох мось душ; а диявол говорив, стогнучи: "Горе мені! прогнати я звідси! Тут думав я знайти собі житло, бо тут не було вчення апостольського, не знали тут Бога, але радів я служінню тих, хто служив мені. І ось уже переможений я невігласом, а не апостолами і не мучениками, не зможу вже царювати більш в цих країнах ". Люди ж, охрестившись, розійшлися по домівках. Володимир же був радий, що пізнав Бога сам і люди його, і поглянув на небо і сказав: "Христос Бог, Який створив небо і землю! Поглянь на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати тебе, істинного Бога, як пізнали тебе християнські країни . Утверди в них правильну і неухильну віру, і мені до Господи, проти диявола, так здолаю підступи його, сподіваючись на тебе і на твою силу ". І сказавши це, наказав рубати церкви й ставити їх по тих місцях, де колись стояли кумири. І поставив церкву в ім'я святого Василя на пагорбі, де стояв ідол Перуна та інші і де творили їм треби князь і люди.