Граматична правильна відповідь на запитання котра година? а)шість годин десять хвилин б)за десять дев’ята; в)без двадцяти перша г)початок третії.​

б

1. Ніхто не міг заперечити Сагайдачному, адже він - гетьман.
2. Нічийна то була собака, покинута, тому дід Петро й назвав її Найдою.
3. Ніякий  нечистий не міг зупинити Ярошенка, нікого той не слухав.
4. А відірвати нас від України нікому не вдавалось і на мить. 
5. Як іноді важливо буває, щоб хтось виділив у людині щось гарне та й іншим підказав.
6. Зараз нікогісінько тут нема.
7. Ніхто і ніщо не заважає, він зможе віддатись своїй улюбленій справі.
8.Самовар кипить, та нікому чай пити.
9.Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.
10. А чабан Горпищенко тільки радіє в душі, дивлячись, як люди смакують його водою, бо її ніскільки не меншає від того, що її все літо беруть і беруть.

Якось раз я пішов у парк атракціонів. Мені захотілося покататися на одному дуже страшному атракціоні. Треба було сісти в сидіння, й воно буде везти тебе вгору й вниз зі страшною швидкістю на сорокаметровій висоті. 

Я пішов на цей атракціон з мамою. Все було здорово, у мене був тільки легким переляк, втрата мови на певний час та параліч всіх моїх кінцівок. 

А все-таки в лікарні було класно: давали дивитися телевізор та їсти морозиво, тільки не розмовляли зі мною. Ну й, правильно, хто буде розмовляти з людиною, яка втратила дар мови ? 

Через два дні мене випустили, бо я вже міг говорити свої перші слова, такі як: «Віддай мою кисневу подушку!» Або « Прибери свого кота від томографа!» 

Після всього цього я поїхав до Англії, де познайомився з одним хлопчиком. Якось раз ми прийшли в один актовий зал, де захотіли заспівати на караоке. Ми думали, що впораємося, але, коли заграла музика та слова побігли по екрану, ми зрозуміли, що співати караоке не так вже й легко. Ми з товаришем вже були готові вирити оркестрову яму, де можна було б сховатися, але продовжували співати. Я намагався співати хоча б останні слова в рядку, а товариш намагався співати ті слова, яких у рядку немає. 

Мій товариш пішов додому, а я залишився потанцювати на дискотеці, але потім теж вирішив піти додому. Коли я йшов у номер, один італійський хлопчик вирішив перепинити мені дорогу, сівши на стілець перед дверима. Він думав, що я не зможу відкрити двері. Я вже було почав думати, що напишуть на моєму надгробку, але потім всього лише штовхнув двері й пішов далі. 

Ось так весело я провів свої канікули.